Недавно мене порубали не легше, ніж би рубали насправді, дві книги: «Бабин Яр» Анатолія Кузнецова та «Кияни. Війна. Німці» Дмитра Малакова. І справа не у дражливості теми фізичного знищення людини як такої, незалежно від її походження, — справа в масштабах охопленої проблеми: людина і час. На мою думку, немає значення, в який час живе людина: в час полювання на неї людиноненависницької ідеології та автоматичної зброї, чи в час відловлювання людини засобами інформаційних капканів, корупційних схем, грошових потоків, що теж (без натяжки) укладається у схему людиноненависництва не згірш, аніж фашистська ідеологія.
Якщо ви страждаєте від відчуття власної безвиході, неповернутого кредиту, краху ілюзій і т.д., не пошкодуйте залишків свого гаманця — купіть ці книги. У час найглибшої кризи дуже помічними бувають шокові речі. Бо вони — електричні розряди не тільки для серця: вони ще й «кульові блискавиці» для нашого приспаного, втомленого чи зледачілого розуму.
Але не думайте, що мої рекомендації — це продовження існуючої псевдопсихотерапії — «лише б не було війни». Зовсім ні. Просто ієрархія нашої боротьби з проблемами як особистісного, так і суспільного масштабу вибудовується в процесі думання й аналізу. Огром трагедії, спроможної пережити людиною, подеколи не піддається обліку чи простій логіці. Але немає іншого способу не розпалювати трагедії і драми (у тому числі й суспільні), як окрім способу запобігання їм. Запобігти чомусь недоброму, небезпечному можливо лише за умови, що це небезпечне — обліковане, пораховане, класифіковане (якщо це, звичайно, не природні катаклізми). І що цим небезпечним чи тривожним опікуються знаючі й відповідальні «обліковці». Їх ще називають державниками.

Супермодель Наомі Кемпбелл, яка останнім часом фактично безвилазно сиділа в Росії, нарешті відірвалася від свого коханого олігарха Владислава Дороніна. «Чорна пантера подіуму», яку в Москві вже прозвали «рубльовською дружиною» (як і більшість багатіїв російської столиці, Доронін має будинок у престижному районі поблизу Рубльово–Успенського шосе), прийняла пропозицію взяти участь в Індійському тижні моди.

Джеймс Бонд, і то не який–небудь, а у виконанні сера Шона Коннері, визнаний головним героєм поп–культури за версією популярного американського журналу Entertainment Weekly. Як пояснюють автори рейтингу, без «коннерівського» суперагента 007 неможливо уявити собі жанр бойовика, до того ж «бондіана» — це поки що найтриваліша з усіх кіноепопей.

— У мене вчора в розмові з дружиною обмовочка вийшла — майже за Фрейдом. Хотів сказати: «Зроби мені, люба, бутерброд із сиром», а замість цього сказав: «Гадюка, ти ж мені все життя зіпсувала».

Із наближенням до вирішальної фази національні чоловічі турніри розщедрилися на несподіванки. У суперлізі під егідою ФБУ грозою авторитетів став новачок еліти — «Донецьк». У останніх двох турах колектив Ігорса Міглінієкса скромно, але зі смаком здолав дві найкращі команди країни — «Київ» і «Азовмаш», підтвердивши таким чином намір замахнутися на золоті медалі.

Непросте завдання стояло перед експертами Національного олімпійського комітету при визначенні найкращого спортсмена країни в останньому місяці зими. Здобутків у нашого спорту в лютому було небагато: боротьба за приз точилася між лижницею Валентиною Шевченко та саночницею Наталією Якушенко, які здобули бронзові медалі на чемпіонатах світу. Але ці досягнення особливо цінні з огляду на те, що санний здобуток Якушенко став першим для України за роки незалежності, а Шевченко принесла лижну нагороду (на дистанції 30 км) після десятирічної перерви. У далекому 1999 році бронзову медаль виборювала Ірина Тараненко–Тереля. Після тривалих суперечок лауреатку визначали таємним голосуванням, у якому перемогла Валентина.

Незважаючи на успіхи офіційної медицини, у сучасних українців не слабне цікавість до лікарських рослин та народних цілителів. Поклоніння перед ними інколи призводить до цілковитого ігнорування наукової фітотерапії, а це вкрай небезпечний симптом. Пригадую розмову з Федором Івановичем Мамчуром у січні 1996–го, незадовго до його смерті. Знаний івано–франківський професор–уролог, хірург і не менш відомий в Україні учений–фітотерапевт, автор циклу книг і довідників про лікування травами застерігав від сліпої віри в різношерстих знахарів, серед яких трапляються і віртуози, і шарлатани. Винахідник «Уролесану» прогнозував найліпші перспективи фітотерапії у співпраці наукової і народної медицин. Традиції, закладені Федором Івановичем, нині продовжує група прикарпатських учених, серед яких — молодий доктор фармацевтичних наук, завідувач кафедри фармації Івано–Франківського національного медичного університету, один із найавторитетніших знавців лікувальної флори Карпат Андрій Грицик.

У понеділок Міністерстві культури і мистецтва відбулася щорічна колегія, правда, реформи Василя Вовкуна торкнулися і цього традиційного бюрократичного жанру. Зазвичай такі зібрання всіх керівників національних закладів культури, директорів заповідників, музеїв, начальників обласних управлінь культури проходили у Національній філармонії і були відкритими для преси, тепер відбулася перша зустріч за зачиненими дверима у вужчому колі — з начальниками обласних управлінь культури, потім буде зустріч міністра з головами творчих спілок, потім із директорами заповідників і музеїв і так далі. Прийшовши на брифінг міністра після колегії, я побачила чимало змін у міністерстві, насамперед зовнішніх.