Золотою та бронзовою медалями завершили свій виступ на чемпіонаті Європи, який закінчився у Вільнюсі, українські борчині. Останні нагороди для «синьо–жовтих» здобули львів’янка Наталія Синишин (вагова категорія до 55 кг) та сумчанка Світлана Саєнко (72 кг).

Гран–прі Малайзії є найдешевшим за ціною квитків порівняно з іншими етапами «Ф–1» — на пагорб біля самого автодрому можна потрапити за якихось 20 доларів (при тому, що, скажімо, ціни перепусток на найближчий до нас угорський етап починаються зі ста «баксів»). Але бідні ті малайці і гості Куала–Лумпур, які позавчора розташувалися на травичці «Сепангу» просто неба. Посеред гонки арену накрила потужна тропічна злива. Боліди почали крутитися в калюжах, як в’юни на пательні (треба врахувати, що в цьому сезоні притискна сила машин «Ф–1» менша, ніж минулоріч). Спочатку на трасу виїхала машина безпеки, потім пелотон змушений був узагалі зупинитися — настільки сильним був дощ. Стюарти чекали 50 хвилин, сподіваючись оголосити рестарт, однак опади не вщухали; крім того, далися взнаки вечірні сутінки. Тож результати зафіксували станом на 31 коло. Щоправда, оскільки боліди не проїхали трьох чвертей дистанції, пілотам залікової вісімки нараховано удвічі менше очок.

Благовіщення — одне із 12 основних церковних свят, третє за значенням після Великодня і Різдва. Відзначається за дев’ять місяців до Різдва. Це радісне тихе свято з року в рік нагадує віруючим про добру новину, принесену ангелом–вісником понад дві тисячі років тому: Бог із людьми, Він не забуває про них і дарує їм свого наймилішого Сина. Саме відтоді почалася нова ера люд­ства. Скромна Марія, на противагу лукавій Єві, відповіла на дивне повідомлення ангела: «Я слугиня Господня, нехай буде мені по твойому слові». І встановила точку відліку іншої історії — виходу назустріч Воскресінню.

Українська влада знову зависла за крок до перезавантаження. Бути чи не бути одночасним достроковим виборам Президента і Верховної Ради — це запитання з розряду риторично–нездійсненних вимог опозиції перейшло в цілком реальну площину. Адже несподівано для багатьох своїх опонентів, принаймні з «нижчої», не надто обізнаної в інтригах політичних верхів ланки, про проведення синхронних позачергових виборів заговорив і сам Президент. Щоправда, Віктор Ющенко поставив жорстку умову такого «тотального переобрання»: зміни у виборчому законодавстві щодо переходу на обрання парламентаріїв за відкритими партійними списками і скасування депутатської недоторканності.
Скептики переконані: принаймні за нинішніх обставин виконання цієї умови виглядає не надто реальним. Обережні оптимісти зауважують: в українському політикумі, де всі торгуються, домовляються, продаються і купують, можливо все. Інша річ, що часто у своїх іграх політики заходять так далеко, що вже й самі не знають, як виплутатися з лабіринту власних обіцянок та сьогоднішніх потреб, цілковито відмінних від учорашніх.

Нещастя прийшло вчора о 3.35 ночі за місцевим часом (о 4.35 за київським) — у центральній частині Італії затряслася земля. Поштовхи були настільки сильними, що в місті Аквіла більшість будинків лягли в руїнах, поховавши заживо десятки людей. На дев’яту годину ранку влада повідомляла про знайдені тіла 27 осіб, а вже о 14.00 — про 50 загиблих. Десятки людей вважають зниклими безвісти.

В української влади вчора був європейський день. До Києва з’їхалися президент парламенту Євросоюзу Ганс Герт Поттерінг, голова Парламентської асамблеї НАТО Джон Таннер, доповідачки Комітету ПАРЄ з питань дотримання зобов’язань Ренате Вольвенд та Сабіна Лойтгойзер–Шнарренберг. Кожна з делегацій зустрічалася з Президентом Вік­тором Ющенком, спікером парламенту Володимиром Литвином і народними депутатами. З такої нагоди ВР, чию роботу наприкінці минулого парламентського тижня блокувала Партія регіонів, навіть вирішила попрацювати «понаднормово». Учора парламентарії зібралися на позачергове засідання, в рамках якого не лише послухали президента Європарламенту, а й позаймалися своєю безпосередньою — законодавчою — справою.

Україна увійшла в документи ювілейного саміту НАТО — кількома нуднуватими і малообіцяючими рядками. У заключному комюніке саміту говориться: «У Бухаресті ми вирішили, що Україна і Грузія будуть членами НАТО, і ми підтверджуємо всі елементи цього рішення». І ще — «ми максималізуємо наші поради, допомогу та підтримку для... реформ у рамках комітетів Україна—НАТО та Грузія—НАТО». Мова чиновників кострубата, тож обіцянка «максималізувати поради» (це що, означає давати ще більше цінних порад?) виглядає дещо знущально. МЗС — відомство, яке хоча б через одягнений на нього мундир мусило якось реагувати на натовські обіцянки, — відгукнулося коментарем, аналогічним за звучанням. «Ми сподіваємося, що і надалі наша перспектива, чітко задекларована на саміті НАТО в Бухаресті, залишиться ключовою в діалозі між Україною і НАТО», — звично повторив речник МЗС України Василь Кирилич.

Коли з’явився перелік прізвищ жінок з усієї України, які удостоїлися почесного звання «Мати — героїня», згідно з черговим президентським указом, не могло не привернути уваги, що відразу шість із них походять із села Вишневого Криничанського району на Дніпро­петровщині. При цьому чотири мають прізвище Малюк. У селах численні родини — носії одного прізвища — не рідкість. Проте у Вишневому все вийшло не настільки прозаїчно, а за великим рахунком — просто вражаюче. Адже в усіх цих панянок Малюк чоловіки — рідні брати. Більше того вони доводяться рідними братами і ще двом новоспеченим матерям–героїням, які носять прізвища Варивода і Цабан. Отож маємо феномен ще той. Шість матерів–героїнь з однієї родини! Себто 47 (!) дітей, що доводяться одне одному якщо не рідними братами та сестрами, то двоюрідними вже точно.

Голова Луганської облради Ва­лерій Голенко дуже хоче створити т. зв. єврорегіон на підвладній йому території, але забуває пояснити населенню краю, що воно таке і яку користь з того матиме пересічний луганський обиватель. Зате у вузькому колі всіляких затуліних, маркових і Ко він готовий обговорювати цю тему де завгодно і коли завгодно. Останній раз він це робив минулого тижня в місті Києві. І нарвався на скандал. Про який, можливо, ще не здогадується. Хай там як, а голову обласної ради підловили на бажанні... приєднати Луганщину до Росії.