Минають роки. Одна пануюча ідеологія змінює іншу, сходять з арени правителі, вітри історії зривають обривки гасел та закликів.

«У армії не місце чачі!..» —
колись я «істину» прорік...

Існує думка, що світові події рухаються по спіралі й мають здатність повторюватися, тільки вже на іншому рівні, в інших обставинах. Це, зокрема, ми бачимо і у відносинах Росії та Німеччини.

Сьогодні українська мова відіграє вирішальну роль у процесі національного відродження й консолідації єдиної української політичної нації.

Ми з вами кажемо, як і французи: Ла Манш. Чому ж у Великій Британії наполягають: Англійська протока?! Два народи найдовше у світі воювали між собою — 218 років! За що? Аби мати власну державу й топоніміку в ній: називати, кожен своє, рідними мовами.

Осінь

Осінь мудра,
Як саме життя,
Бо ж приходить,
Мов пересторога —
Щоб не звикли ми
До літнього тепла,
Щоб не вічною

Найпишніші патріоти найбільше сиплять прокльонів Ющенку та Порошенку.

Чому людям так горить за євробляхи?

Бажання поділитися своїми роздумами викликала стаття в «УМ» «КПУ рветься в «послідній і рєшитєльний бой» (7-8 вересня 2018 р.).

Добрий день, шановнi працiвники редакцiї «Україна молода»! Звертається до вас постiйний передплатник iз 20-рiчним стажем передплати з такої причини.