Учора президент США з цілим гуртом рідні — дружиною Мішель та двома дітьми — прибув до Москви зі своїм першим візитом, який триватиме три дні. Напередодні Обама заявляв, що Сполучені Штати прагнуть «натиснути на кнопку перезавантаження» в американсько–російських стосунках. Перед учорашніми переговорами в Кремлі президент РФ Дмитро Медведєв пафосно сказав, що «ми сподіваємося… закрити низку складних проблем в історії американсько–російських стосунків і відкрити нову сторінку». Політичні аналітики вельми заінтриговані зустріччю президентів двох держав, але не дають надто оптимістичних прогнозів щодо цілковитого скресання криги, брили якої наросли за останнє десятиліття, позначене, швидше, духом «холодної війни».

Згідно з листопадовим указом Президента Ющенка, 5 липня Україна вперше відзначала День флоту — спільне професійне свято як працівників морського і річкового флоту, так і військовослужбовців Військово–Морських сил. З цієї нагоди в Севастополі — базі ВМСУ — побував глава держави. І в урочистостях узяв участь, і проблеми окреслив.

Ця звістка приголомшила багатьох. «Як? Він ще ж зовсім молодий був!» — казали одні. «Не може бути! Тільки ж недавно Богодар Которович відсвяткував свій день народження», — не розуміли інші. Але смерть не обирає ні віку, ні часу, ні місця. Геніального скрипаля сучасності вона застала в суботу вдень, нагло скосивши його на сходах до власної квартири. Він іще покликав на допомогу, але «швидка» не встигла: Богодар Которович помер від серцевого нападу.

Титульний бій у суперважкій вазі (понад 91,7 кг) між двома українцями так і не перейшов із розряду ймовірних у категорію реальних планів. Спочатку киянин Володимир Вірчіс програв відбірковий поєдинок за версією WBC за право вийти на ринг проти Віталія Кличка кубинцеві Хуану Карлосу Гомесу. А минулої суботи шанс позмагатися за пояс WBO з іншим Кличком, Володимиром, змарнував кримчанин Олександр Дмитренко.

Минулих вихідних у малонасиченому календарі спортивних подій першої половини літа нарешті з’явилася ще одна грандіозна подія. Естафету у славнозвісного Уїмблдонського тенісного турніру перейняла не менш значуща багатоденна велогонка «Тур де Франс».

Французька «Велика петля» є найстаршою і вважається найпрестижнішою в компанії ще двох класичних багатоденок — «Джиро д’Італія» й «Вуельти». Утім, у рік столітнього ювілею своєї гонки італійці в травні доклали максимум зусиль, аби «Джиро» за рівнем наблизилася до «Туру». І це їм певною мірою вдалося. Крім власне змагальної інтриги до останнього дня гонки, на Апеннінах не зафіксували жодного факту вживання спортсменами заборонених препаратів. А це вже є успіхом, особливо з огляду на те, що останніми роками допінг–скандали є невід’ємним атрибутом велоспорту. Що ж запропонують іспанці на «Вуельті», дізнаємося у вересні. А наразі — стежимо за «Великою петлею».

На центральній площі шахтарського міста Ровеньки йшов молебень. «І не погуби ті нас гладом гріх ради наших, — виводила в мікрофон четвірка різнокаліберних попів — но пощади од смерті душі наша... » У перших шеренгах тих, хто хрестився на кожне «Господи, помилуй» та «Амінь», стояв міський голова в оточенні заступників, позаду смажилися на сонці нечисленні городяни. Приводом для молебню послужила обставина більш ніж серйозна: монополіст із забезпечення Луганської області водою, ТОВ «Луганськвода», вже другий рік не виконує взяті на себе концесійні зобов’язання.

Мати багатодітну родину в Україні — значить наражати себе на злидні. Напевне, тому українська традиція багатодітних сімей вже ніколи не стане масовою. Але попри складнощі українці народжують! І вперше держава помічає такі родини — вже другий рік в Україні діє спільна програма бізнесу і влади, ініційована Президентом України задля підтримки багатодітних родин. Поки що допомагають житлом та грішми лише найбільш незахищеним сім’ям, де виховують більше десяти дітей. Але у планах — подати руку допомоги кожній українській багатодітній родині. А їх у нас майже 235 тисяч!

Хто бував у країнах ЄС — зразкових щодо рівня життя, — той може погодитися, що й Україна за асортиментом складної побутової техніки відомих світових брендів, пропонованої останніми роками торгівлею, вже мало чим поступається Європі. Щоправда, у нас значно вищим залишається ризик «підхопити» вправно зроблену підвальними умільцями підробку і навіть з оригінальним товаром залишитися без обслуговування, позаяк сервісних центрів в Україні нині — як кіт наплакав.
Приємно, звісно, що вітчизняний законодавець на сторожі коло нас — українських споживачів — поставив добротний закон про захист наших прав, проте покупці зазвичай починають цікавитися ним лише тоді, коли вже відступати нікуди. До того ж не варто зайвий раз нагадувати, чому в Україні закон часто порівнюють із дишлом. Кореспондент «УМ», придбавши недавно в магазині мережі цифрової техніки «Алло» ліцензійний фотоапарат відомої японської фірми, який через три місяці вийшов із ладу, на власній шкірі відчув, що споживачеві перед тим, як зважитися на дорогу покупку, варто зробити дещо більше, ніж отримати чек і гарантійний талон. Набутий у тривалих посткупівельних дискусіях з «алловцями» досвід став приводом для зацікавленої розмови з начальником Івано–Франківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Ярославом Ходаном.

Не далі, як у попередній «Столиці», ми писали про те, яка глибока криза охопила енергетичну сферу Києва. Зокрема, згадували й борги міста перед підприємствами «Київенергохолдингу» — борги, що перевалили за півмільярда. Проте щонайменше 30 мільйонів гривень столична влада планує пустити за вітром — декому терміново закортіло замовити для української столиці новий Генеральний план розвитку.