Скрипка без скрипаля

Ця звістка приголомшила багатьох. «Як? Він ще ж зовсім молодий був!» — казали одні. «Не може бути! Тільки ж недавно Богодар Которович відсвяткував свій день народження», — не розуміли інші. Але смерть не обирає ні віку, ні часу, ні місця. Геніального скрипаля сучасності вона застала в суботу вдень, нагло скосивши його на сходах до власної квартири. Він іще покликав на допомогу, але «швидка» не встигла: Богодар Которович помер від серцевого нападу.

Це була людина нелегкої долі. Народився Богодар Которович 3 липня 1941 року на польській території Холмщини. У 1945 році родині Которовичів було призначено стати жертвою сумнозвісної операції «Вісла», яка перекинула їх жити на Волинь. Але незабаром Которовичам удалося переїхати до Львова, де почалася музична кар’єра Богодара. Там він закінчив музичну школу і, провчившись рік у консерваторії, переїхав продовжувати навчання у Москві. Перспективи молодого музиканта були більше ніж райдужними: Богодар потрапив до видатного педагога Юрія Янкелевича. Ще будучи студентом, Которович стає лауреатом міжнародних конкурсів. А після навчання приступає до обов’язків концертмейстера Державного симфонічного оркестру УРСР.

У 1984 році Богодар Которович створює інструментальний ансамбль «Київські солісти», за рік ставши лауреатом Шевченківської премії. Сьогодні колектив «Київських солістів» вважають одним із кращих камерних колективів України. Свій педагогічний підхід виконавець відточував у Національній музичній академії України, де працював завкафедрою скрипки. Уже як визнаний метр Которович їде викладати у Сіднейську консерваторію. Разом із ним там працювала його друга дружина, піаністка, народна артистка України Євгенія Басалаєва. «Він людина, яка завжди захоплювала своєю мудрістю, геніальністю, філософським ставленням до життя, — пригадала у розмові з «УМ» Євгенія Олександрівна. — Він був учителем для всіх. Викладацькій роботі Богодар приділяв увесь свій вільний від гастролей час. Коли ми працювали в Сіднейській консерваторії, всіх дивувало, що люди зазвичай там працюють до першої–другої години, а він сидів зі студентами до дев’ятої–десятої вечора. Все, що знав він, віддавав учням. Узагалі Богодар створив свою школу, відому як «українська скрипкова школа Богодара Которовича». І його учні прославляють українське мистецтво по всьому світу, зараз вони телефонують мені і не вірять, що їхній учитель пішов із життя. Як сказав один із його учнів: «Разом із Богодаром Которовичем пішла ціла епоха».

Цей проект — концерти на скрипці великого італійського майстра Паганіні — у 1999–му прогримів по всій Україні. Для Которовича це була велика честь, але тремтіння в пальцях він ледве відчував: адже до цього грав на скрипці Вільйома, яка була фактичною копією інструмента Паганіні. «Я не відчував тих проблем, які зазвичай відчувають музиканти зі скрипкою Паганіні», — переповідав згодом Которович.

Поховають Богодара Ко­торовича у середу, 8 липня, на Байковому цвинтарі неподалік від могили оперної співачки Євгенії Мірошниченко, яка померла у квітні цього року. Церемонія прощання з видатним музикантом розпочнеться в Національній музичній академії України. «У середу з 11.00 до 12.30 пройде громадянська панахида. О 13–й годині у Володимирському соборі Богодара Которовича будуть відспівувати, після чого відбудеться церемонія поховання», — повідомили «УМ» у музичній ака­демії.