Усе хороше рано чи пізно закінчується, і з наступного тижня, коли політики повернуться з короткого перепочинку, ми мимоволі змушені будемо згадати про близькість президентських виборів. А отже, і про те, що десь там тліє іскра союзу між Блоком Тимошенко і Партією регіонів. Коаліцію вони, може, й не створять, але те, що лідерка БЮТ прагне залучити у свої союз­ники всі можливі сили, і передусім «Регіони» з їхньою електоральною та олігархічною потугою, помітно неозброєним оком. Очевидно, саме потреба зайвий раз довести ПР свою готовність до співпраці й спонукала Юлію Володимирівну пройнятися любов’ю до такої одіозної (з точки зору українських націонал–патріотів) фігури, як Дмитро Табачник.

Учора інформаційні агенції ознайомили громадськість із позицією Укра­їнської православної церкви Московського патріархату щодо анафеми українському гетьманові Івану Мазепі, проголошеної 300 років тому. В УПЦ МП вважають, що та анафема не має під собою церковних підстав, а політичні мотиви не мають впливати на позицію церкви. Керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ архімандрит Кирил (Говорун) на пресконференції позавчора пояснив, що, проклинаючи Мазепу після Полтавської битви, його звинуватили не в зраді царя, а ніби в переданні католикам і лютеранам православних храмів на теренах України.

Цими вихідними сомалійські пірати захопили на судні–балкері «Аріана» найбільше українців одночасно — 24 особи — з часу викрадення сумнозвісної «Фаїни». Останнім часом піратські атаки стають усе частішими, і в багатонаціональних командах захоплених кораблів регулярно опиняються то один, то кілька громадян України. Проте цього разу екіпаж «Аріани» складається повністю з українців: судно перевозило вантаж сої з Бразилії до Ірану, коли минулої суботи біля Сейшельських островів його наздогнали на своїх швидкохідних катерах пірати. Наразі вони ведуть «Аріану» до одного зі своїх портів у Сомалі. Раніше невідомий пірат зателефонував до інформагентства «Ройтерс» і повідомив, що захоплено «українське судно з вантажем ООН» (білими автомобілями з логотипами UN на борту). Пізніше з’ясувалося, що йшлося про інше судно, а на балкер «Аріана» з нашими моряками заявила права грецька компанія, тоді як за всіма базами даних, судно мальтійське, а керує ним англійська компанія з Лондона.

Публікація «УМ» від 2 квітня «Спілка «Я–вор»івка» про ганебний стан справ у Національній спілці письменників України (НСПУ) спричинила неабиякий резонанс у літературних колах. Ще б пак, адже йшлося про дерибан спілчанської нерухомості.

Перший півфінал Су­перліги відверто розчарував. Нуднішими бувають хіба що такі поєдинки, коли змагаються відверто слабкі опоненти без особливого вміння атакувати. У столиці Каталонії позавчора було щось схоже: одна команда — «Барселона», постійно тиснула на гостьові ворота, тоді як друга — «Челсі», без докорів сумління «закрилася».

Перший етап світового форуму у Швейцарії приніс чергові сюрпризи. Якщо в попередні дні сенсації сталися в зустрічах претендентів на медалі, то позавчора несподіванку створили ті, для кого головним завданням є збереження місця серед еліти. Саме в завершальному турі цієї стадії змагань стався розподіл суперників по компаніях.

Мені 69 років. За прожиті літа, крім кохання та проголошення Акту про незалежність України, найщасливішою подією був Майдан 2004 року. Такі події бувають лише раз на 100 років. І на моє життя випала така радість. Я все життя мріяв про незалежність України, але проголошення тієї незалежності не принесло радості, бо плодами її скористалися покидьки, вороги України — злодії і москалі. Вони «прихватизували» 90 відсотків наших багатств. Але їм було замало, вони замахнулися на вищу владу — президентську, в 2004 році здійснили фальсифікацію голосування. Народ повстав і вийшов на Майдан. Я не міг повірити, що наш знищений голодоморами, репресіями, заляканий, замучений народ може встати з колін і піднятися на захист справедливості, на захист своїх прав. Це була така красива демонстрація, якої не бачив світ. Це, на жаль, не була революція, щоб зме­сти режим олігархів та комуно–фашистів, судити зло­чинців, націоналізувати награбоване...

Коли чуєш про доцільність створення двопалатного парламенту в Україні, мимоволі згадується вислів, що там, де два українці, там три гетьмани. Лише одна згадка про це ставить під сумнів ідею згаданого вище парламенту.

Відгукнутися чи промовчати — така дилема постала переді мною, коли ознайомився зі змістом статті Д. Табачника під заголовком «Украина перед рассветом», надрукованої в інтернет–виданні «Версії».