Читанки аргентинської літератури
Не помилюся, якщо назву ці імена найбільш впізнаваними в аргентинській літературі. Хорхе Луїс Борхес і Хуліо Кортасар — про них знає будьякий громадянин світу, який претендує називатися освіченою людиною. Саме на це робить ставки Аргентина, яка наступного року буде почесним гостем Франкфуртського книжкового ярмарку. «Наш уряд започаткував програму, спрямовану на підтримку перекладів аргентинських авторів на інші мови. Серед ста обраних творів на цей рік є два українські переклади», — повідомила почесний посол Аргентини в Україні пані Ліла Ролан Васкес де Муан у понеділок на презентації перекладів Борхеса та Кортасара.
Коли поїзд у зад загуркоче
Їздити «зайцем» — не лише протизаконно, а й небезпечно. У цьому переконався 22–річний студент факультету журналістики одного з німецьких університетів, якому безкоштовний проїзд у потязі ледве не коштував життя.
ПРИКОЛИ
Насправді всі великі справи починаються не зі слів «Я зможу, я зроблю! Я досягну цієї мети і піду далі!», як це прийнято говорити на бізнес–семінарах і написано у книжках на кшталт «Як стати мільйонером». Усі великі справи починаються зі слів «Ну гаразд, фіг із ним, давай спробуємо».
21 — 27 жовтня
Ювіляр тижня: Лев Яшин.
80 років із дня народження визначного радянського футбольного воротаря
Передвиборчий синдром
Що ближчі вибори, то жорсткішим стає змагання популізму — політики зі шкіри пнуться, аби довести народові свою турботу про нього. Але внаслідок полювання політиків за електоральними головами найбільше страждає сам електорат. Учорашній сесійний день у Верховній Раді перетворився на суцільний популістський симулякр: законодавці нібито зняли з себе недоторканність, але це рішення набуде чинності в кращому разі через рік. Нібито підвищили людям зарплати й пенсії, але це загрожує космічною інфляцією і знеціненням навіть тих виплат, які вони мають уже зараз. Нібито зупинили зростання цін на імпортні ліки, але поставили під загрозу здоров’я і життя тих хворих, що не можуть обійтися без препаратів, виробництво яких налагоджене тільки за кордоном...
Дебют дуетом
Жилибули собі два актори, Андрій Самінін та Олександр Кобзар. На творчу долю їм скаржитися не доводилось: грали в театрі, знімалися в кіно (небезуспішно, Андрій, зокрема, зіграв Павку Корчагіна, а Олександр — Махна), а потім раптом... вирішили поставити виставу. І не кожен окрему, а одну на двох. Випадок для театру, чесно кажучи, безпрецедентний. Ні, акторів, які прагнуть спробувати себе ще й у режисурі, багато, після деяких побачених експериментів навіть не зайве буде уточнити, що аж занадто багато. Але щоб дебютувати у цій професії дуетом — це точно проти правил. Цю очевидність Кобзар із Самініним благополучно проігнорували. І звернулися до художнього керівника Театру драми і комедії Едуарда Митницького з пропозицією: «А що, як ми поставимо «Чонкіна»?». «А поставте», — відповів Едуард Маркович. Роман Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна», перший зі знаменитої трилогії, Самінін із Кобзарем швиденько адаптували до сцени і, назвавши свій проект «Граємо Чонкіна», взялися до роботи. Працювали дружно, переконуючи один одного, що фантазувати у площині ігрового театру можна не лише поодинці, а й удвох.
Під Замковою горою
А ми до вас із ордером!
Про це вчора повідомив міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. «Справа щодо звинувачення у розтлінні двох неповнолітніх перебуває в активній стадії слідчо–оперативних дій. Можу лише повідомити — відбулися обшуки. Друга частина обшуків зараз відбувається з 6–ї години ранку. Відбулося відтворення подій, а також кілька допитів. Заплановані ще допити. Справа рухається так, як належить рухатися за Кримінально–процесуальним кодексом. Більше ніяких деталей про хід слідства я давати не буду», — цитує міністра УНІАН. Юрій Луценко не уточнив, у кого саме з фігурантів справи відбулися обшуки.
Люди билися за звірів
Київський зоопарк — знову в епіцентрі містечкового скандалу: заплановане на вихідні святкування його сторіччя дещо вийшло за межі веселого «фесту». На території закладу було побито двох його працівників — Сергія Григор’єва та Ігоря Марійчука. Чоловіки готували плакати з написом «Берзіну — геть!» (Світлана Берзіна — директор. — Авт.) і збирались приєднатися до групи колег, які також мали намір висловити своє ставлення до керівництва.