Упродовж останньої десятиденки обласний центр Прикарпаття чимось нагадував прифронтове місто: напівпорожні вулиці, зачинені кінотеатри і базари (окрім центрального), перехожі в масках, через які знайомі інколи не впізнавали одне одного. Під аптеками вишиковувалися черги в очікуванні обіцяного фармацевтичного дефіциту. Тривогу нагнітали чутки, які інколи поширювалися швидше, ніж «антидепресивні» спецвипуски місцевих телекомпаній. Із вуст у вуста передавалася нібито прихована владою інформація про те, що місто ось–ось почнуть обприскувати з повітря якоюсь сильнодіючою противірусною отрутою, тому анонімні «доброзичливці» радили громадянам закупорювати кватирки й ізолюватися у помешканнях.

Коли сьогодні перед нами постала проблема поширення вірусу грипу, кожен із нас серйозно задумується про методи профілактики та боротьби з цією хворобою. А от десятирічний мешканець Донецька Вадим такими проблемами ще не переймається. Організм десятирічного хлопчика ніби за чиєїсь мудрої сторонньої підказки сам знайшов правильний захист. І до того ж дієвий. Ще з раннього дитинства хлопчик любить цибулю. Їсть її навіть без хліба і солі, як яблука. У його раціоні цей нехитрий і доступний продукт має бути кожного дня. Тому Алла Косолапова, бабуся Вадима, кожного тижня купує на базарі кілька кілограмів цього овочу і несе додому. Цей ритуал старенька дисципліновано виконує щотижня вже багато років — з того часу, як онук «підсів» на цибульку. А сталося це, коли малий ще тільки–но навчився сам їсти.

Позавчора ввечері Центрвиборчком прийняв заяву на участь у виборах глави держави громадянина Василя Противсіх (попереднє прізвище — Гуменюк). Президент Івано–Франківської торгової палати, який свого часу впродовж восьми років був міським головою Яремчого, таки надав довідку про внесення застави в сумі 2,5 млн. грн. Отже, незабаром ЦВК має ухвалити рішення про реєстрацію кандидата, який лише минулого місяця змінив прізвище на співзвучне «протестній» графі виборчого бюлетеня.

Повернути до древнього Острога, в стіни сучасної Острозької академії, унікальне видання Острозької Біблії 1581 року було найзаповітнішим бажанням ректора навчального закладу Ігоря Пасічника. Довгий час ця мрія залишалася лише мрією, оскільки на придбання раритетного видання потрібні були чималі кошти, адже нині у світі збереглося лише приблизно 260 примірників книги. Унікальна пам’ятка української культури XVI ст., видана Іваном Федоровим накладом у 1000—1500 примірників, відразу розійшлася по всьому слов’янському світові. І тепер окремі екземпляри першого повного видання Святого Писання церковнослов’янською мовою зберігаються в музеях, бібліотеках, архівах, приватних колекціях здебільшого за кордоном. І ось у день святкування 15–річчя відродження академії один зі стародруків, подолавши дорогу в понад 400 років, повернувся до місця, де він уперше побачив світ. Важко передати словами почуття Ігоря Пасічника, коли меценат Острозької академії Віталій Гайдук передав йому унікальну святиню. Одягнувши білі рукавички, ректор академії узяв до рук відреставровану книгу та трепетно поцілував її.

Такий подарунок вартістю 400 тисяч доларів Херсонський державний морський інститут отримав із нагоди 175–річчя від дня заснування. Зовні шлюпка схожа на рятувальну космічну капсулу. Вона вміщує 18 осіб (це середня чисельність екіпажу більшості суден). У ній є запас води, харчів, палива, а також радіомаяк та двигун. Така шлюпка не потоне за жодних умов, а екіпаж у випадку НП зможе протриматися неушкодженим досить довгий час, доки не підоспіє порятунок. Шлюпку було змонтовано в акваторії Дніпра та випробувано під час урочистих заходів із нагоди ювілею морського інституту.

Місце поруч із Палацом студентів у парку імені Тараса Шевченка у Дніпропетровську здавна пов’язується з меморіальним комплексом та пам’ятником студентам, які загинули в часи Другої світової війни. Так було упродовж довгих років. Аж доки по сусідству з меморіальним комплексом не з’явився ще один пам’ятний знак — померлому... собаці. Спершу на його появу наче ніхто й не зреагував, а згодом зчинився неабиякий переполох. Чи не найбільшу активність став виявляти Дніпропетровський Національний університет імені Олеся Гончара, якому належить ця територія.

Зі зниженням температури повітря активно зростає попит на чаї. І нашвидкуруч, як правило, насичуєш організм то чорним чаєм, то чорним із молоком чи лимоном, то зеленим, то сумішшю чорного з зеленим. Щоправда, уже за тиждень–другий на цей традиційний набір не хочеться дивитися. Якщо у вас такі ж настрої, спробуємо разом урізноманітнити чаювання.

Державне підприємство, яке розташоване на території Горлівського хімічного заводу й перебуває у стані банкрутства, місцеві екологи вже давно називають міною сповільненої дії. Тут просто неба в іржавих ємностях чекають вирішення своє долі 2,5 тисячі тонн мононітрохлорбензолу — надзвичайно отруйних відходів хімічного виробництва. За словами фахівців, одного міліграма цієї речовини вистачить, щоб убити людину. А по сусідству з тоннами смертоносної отрути перебуває тридцять тонн тротилу. Що може статися в разі надзвичайної ситуації, навіть важко собі уявити.

Морепродукти — це вишукано, смачно і корисно. Проте, як правило, досить дорого. Серед приємних винятків — кальмари, без яких не уявити середземноморської, японської чи корейської кухонь. Якщо відійти від українських кулінарних стереотипів щодо того, чи є цей молюск у стравах, то можна до безкінечності урізноманітнювати їх. Кальмари «а ля Італія» — з рисом, томатами і зеленню — це звично. А з солоним огірком, апельсином чи білокачанною капустою не пробували?

П’ять років тому в Опереті відкрили «Театр у фойє». Подібні «малі форми» у Театрі завжди асоціювалися з експериментальним способом існування на сцені, специфіка ж оперети вносить у це спостереження певні корективи. Камерна сцена в Опереті — насамперед, музичний салон, де експеримент, звісно, не забороняється, але «перша скрипка» апріорі належить вокальному мистецтву. Вистави «Кавова кантата» Й–С. Баха та «Звана вечеря з італійцями» Жана Оффенбаха, які згодом з’явилися в репертуарі «Театру у фойє», цю особливість виправдали стовідсотково. Днями «велику справу малої форми» успішно продовжив спектакль «Ключ на бруківці, або Пригоди весільної ночі» Оффенбаха у постановці художнього керівника Театру Богдана Струтинського.