30 жовтня по слизькій дорозі поволі рухалася вантажівка, оббита килимками, а за нею понуро ступав невеликий гурт людей, проводжаючи в останню дорогу сухеньку бабусю, що, тяжко наробившись і пекельно настраждавшись за свої 85 років, мовби прилягла спочити у труні серед квітів. Ховали Анастасію Петрівну Тарнавську, незламну українку, яка чесно пройшла відміряний їй Богом земний шлях і не раз умирала за рідну Україну.

Опівдні на головній площі столиці відкриється тимчасова ковзанка. Вона простоїть всю зиму — аж до 15 березня. Київська влада обіцяє такі ковзанки щорічно, до 2014 року. Ця позаторік стояла на Софійській площі, а минулого року переїхала на Майдан Незалежності під консерваторію. Площа ковзанки — 540 квадратних метрів. Одночасно на ній зможе перебувати до 90 ковзанярів. 650 тисяч євро на побудову ковзанки виділили інвестори. «Подібні ковзанки традиційно встановлюються на головних площах більшості Європейських столиць (Парижа, Лондона, Риму, Амстердама, Москви тощо). Київська ковзанка працюватиме щодня з 8.00 до 23.00 години. Система обладнання, виробленого в Італії, дозволяє ковзанці функціонувати при температурі до + 15°С», — розповів заступник столичного голови Віталій Журавський.

Знаменитого актора не стало вчора вдень, 4 грудня. Ще 3 грудня всі інформаційні агенції передавали, що В’ячеслав Тихонов перебуває у важкому стані після перенесеної на днях операції. Першим про смерть Тихонова повідомив канал «Вєсті». Наразі вирішують питання, де буде поховано одного з найвидатніших акторів російського кіно. Спілка кінематографістів РФ уже звернулася до мера Москви, щоб на Новодівичому цвинтарі виділили місце для поховання.

Відтепер лісники ока не спускатимуть з ялинок та сосен, адже чим ближче до новорічних свят, тим більше «охочих» зрубати хвойні дерева. Згідно з розпорядженням голови Державного комітету лісового господарства України Миколи Тимошенка, вже сьогодні сворюють спеціальні рейдові бригади з працівників лісової охорони, які наглядатимуть за деревами. До охорони ялинок та сосен також залучать правоохоронців та працівників Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Тринадцятий саміт Україна—ЄС став для Євросоюзу першим «виходом у світ» після набуття чинності Лісабонської угоди (аналогом європейської Конституції). Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, прем’єр–міністр Швеції – держави, яка зараз головує в ЄС, — Фредрік Райнфельдт та комісар Євросоюзу із зовнішніх відносин Беніта Ферреро–Вальднер приїхали до Києва з дещо критичним настроєм. Останніми тижнями перед самітом було очевидно, що угоду про асоціацію між Україною та ЄС цього року підписати не вдасться, адже українські дипломати не раз наголошували: вкластися в такі короткі строки, не поступившись національними інтересами, нереально. Проте, зважаючи на реформи в самому ЄС та передвиборчу ситуацію в Україні, ми отримали максимум: європейці назвали приблизну дату підписання угоди про асоціацію — до кінця 2010 року.

Парламент зробив перший крок до посилення відповідальності тих, хто продає алкогольні напої неповнолітнім. Депутати ухвалили в першому читанні законопроект №4784, яким буде введено кримінальну відповідальність за продаж спиртного особам, які не досягли 18–річного віку, повідомляють «Українські новини». Згідно з цим законопроектом, Кримінальний кодекс планують доповнити статтею 324–1 «Реалізація алкогольних напоїв неповнолітнім». Відтак продаж або безкоштовна передача працівником підприємства торгівлі або громадського харчування алкогольних, слабкоалкогольних напоїв або пива неповнолітньому каратиметься непідйомним штрафом — від 85 тисяч до 170 тисяч гривень — і виправними роботами строком від трьох до шести місяців. Якщо й після цього продавець не покається і скоїть ті самі дії повторно, то матиме шанси сісти за ґрати на рік чи два.

Українська прем’єра картини, яку мали презентувати ще 5 листопада — в 75–й день народження Кіри Муратової, відбулася 3 грудня у кінотеатрі «Київ». Запрошення чітко регламентували дрескод — елегантний діловий (очевидно, відповідно до тематики вечора, адже, крім презентації соціальної драми, було представлення ще й благодійного проекту — всі зібрані від прокату кошти підуть на допомогу покинутим дітям). У фойє кінотеатру запрошені ліниво потягували шампанське й чоломкалися з новоприбулими: серед гостей були голова Спілки кінематографістів Сергій Тримбач, художник Сергій Якутович, голова Держкомкіно Ганна Чміль, кінорежисер Олег Фіалко, театральний режисер Артемій Троїцький, дизайнери Андре Тан і Ірина Каравай. Знімальну групу представляли Кіра Муратова, її чоловік Євген Голубченко, Рената Литвинова (вразила всіх чорним костюмом із золотими паєтками), юні актори Лєна Костюк і Рома Бурлака та продюсер Олег Кохан.

Нинішній рік для українського тенісу вийшов напрочуд вдалим. Жіноча збірна пробилася до І Світової групи в Кубку Федерації, чоловіча ледь не повторила подвиг дівчат, зупинившись за крок до еліти Кубка Девіса. Успіхи наших чоловіків пов’язані переважно з іменем Сергія Стаховського — 23–річного уродженця Києва, який в юнацькі роки перебрався до Чехії, а згодом — до Словаччини. Цей рік він почав не надто вдало, але закінчив успішно, вигравши місяць тому в Санкт–Петербурзі другий одиночний титул АТР у кар’єрі. Нещодавно Стако, або Стах, як його іноді називають, завітав до України, аби взяти участь у прес–конференції Федерації тенісу. «УМ» скористалася нагодою поспілкуватися з 60–м номером рейтингу АТР, який практично весь рік проводить за межами України.

Інтерес до персони цього й так цікавого письменника зріс місяць тому, після виходу роману «Залишенець» («Чорний ворон»). Василь Шкляр, який має сталу аудиторію завдяки своїм інтелектуальним детективам, цього разу заінтригував маловідомою історичною темою — це організований повстанський рух на Черкащині 1920–х років, прообраз УПА.

Наше інтерв’ю було четвертим, яке Шкляр дав за один день. Переді мною з кабінету заступника голови Спілки письменників вийшов знайомий колега. «Заходьте», — як лікар на прийомі, запросив Шкляр і втомлено опустився у крісло. Ну що ж — тема нашої розмови також «хірургічна» — починаємо порпатися у болісній та заплутаній історії України ХХ століття.

За неповний місяць в ефірі «Першого Національного» з’явилися політичні ток–шоу «Золота булава» та «Українська рулетка». Обидва проекти об’єднує президентсько–виборча направленість. Проте якість у новачків державного каналу — діаметрально протилежна.