Заключні поєдинки групового раунду в Єврокубку ФІБА та Кубку виклику знову принесли українським уболівальникам лише розчарування. Наша четвірка делегатів не здобула бодай однієї перемоги. І жоден з українських клубів тепер не зіграє в наступному раунді змагань.
За запитом «Продам голос» пошуковик Google видає тисячі результатів з українською «пропискою». Бажання електорату вигідно передати свої голоси в інші руки на виборах–2010, мабуть, у рази більше, ніж на всіх попередніх. Весь цей вал пропозицій може стати — і вже стає — чудовим ресурсом для підкріплення ужинку голосів багатьох кандидатів у президенти.
Цієї неділі перший Президент України відсвяткував своє 76–річчя, а вже наступного дня відзначився суперечливою заявою щодо можливого призначення Генеральним прокурором Віктора Медведчука у випадку обрання Президентом Юлії Тимошенко, довіреною особою якої він є. «Якби мене запитали про нього, я б відповів — так, він (Медведчук. — Ред.) професіонал, доктор юридичних наук. Знає всю систему... Якщо внесуть таку пропозицію, думаю, вона буде розглянута позитивно», — сказав Леонід Макарович у Полтаві. Того ж дня в інтерв’ю «Профілю» відзначився і сам пан Медведчук, який заявив, що сам ухвалить рішення, на якій посаді йому працювати при новій владі. Натомість Леонід Кравчук, який лише кілька місяців тому вийшов із СДПУ (о) і почав підтримувати Тимошенко, миттєво спростував свою заяву щодо кадрових перспектив Віктора Медведчука на Різницькій. Мовляв, журналісти мене неправильно зрозуміли, із пропозицією призначити Медведчука Генпрокурором не виступаю, бо це справа коаліції, а «я не член коаліції, я не депутат» тощо. При цьому, відповідаючи на питання, екс–Президент додав, що Медведчук, «мабуть, міг би виконувати повноваження Генпрокурора».
Згодом плани БЮТ надати посаду Генпрокурора одіозному Медведчуку заперечив керівник виборчого штабу Тимошенко Олександр Турчинов. Але головне не це. Адже про потребу змінити керівництво ГПУ заявляють не лише учасники президентських перегонів, а й Леонід Макарович Кравчук, який жодних посад у владі не обіймає. Чому б це? Можливо, відповідь у тому, що на Різницькій упродовж десяти років так і не завершено досудове слідство у справах про злочини, вчинені колишніми президентами України (зокрема, і Леонідом Макаровичем). І в декого, вочевидь, є побоювання, що ці справи можуть таки передати до суду.
Понад 500 азовських рибалок вийшли у Генічеську на акцію протесту з вимогою відставки голови Державного комітету рибного господарства України Миколи Швиденка. Для підтримки херсонських риболовів до Генічеська прибули їхні колеги з Бердянська, Маріуполя, Миколаєва, Одеси та Криму. Рибальський бунт став останньою краплею доведених до відчаю людей, які не можуть спокійно дивитися, як цинічно знищується рибна галузь України. На всі звернення до Кабінету Міністрів та особисто Юлії Тимошенко відповіддю стало крижане мовчання.
Про те, що у фармацевтиці має місце корупція, говорять навіть спеціалісти ВООЗ. У грудні 2009 року потужна організація почала випускати інформаційний бюлетень під назвою «Ліки: корупція у фармацевтичній галузі». Про це повідомляють «Медновини». Як наголошується в документі, вільний доступ до якісної медичної допомоги та основних лікарських засобів — це необхідна умова зниження захворюваності, смертності людей та поліпшення якості їхнього життя. Але ліки можуть приносити користь лише тоді, коли вони безпечні, високоякісні, належним чином розподілені серед пацієнтів і правильно спожиті (згідно з інструкцією). Коли ж «у гру» вступають корупціонери в галузі фармацевтики, ліки стають не такими доступними та безпечними, як хотілося б.
Кандидати в президенти України вже пороздавали вагони соціальних обіцянок на випадок свого обрання. Проте в Україні Президент відповідає лише за зовнішню політику та політику безпеки. А це якраз ті теми, які більшість кандидатів переважно обходить або в яких відбувається загальними фразами. Так, «ветеран ПІСУАРу» Віктор Янукович обіцяє соборність України. У свою чергу, Юлія Тимошенко стверджує, що «Україна — це все для мене. Кожен національний інтерес є моїм національним інтересом». «Не вірте жодному слову, ніби я здаю інтереси України, ніби не захищаю енергетичну незалежність, що набрала кредитів», — закликає Прем’єр–міністр, щоправда, не роз’яснивши, чому люди після всього не мають цьому вірити.
Більш як три роки тому ми розповідали про дивне захоплення волинського скульптора Василя Рижука, який засівав узбіччя дороги Луцьк—Горохів чорнобривцями (див. «Красу він сіє кілометрами» від 10 листопада 2006). Після виходу цієї публікації панові Василю надійшло чимало листів. Читачі телефонували в редакцію і просили дати його адресу. Нагадаємо, він пропонував насіння чорнобривців усім охочим, хто хоче бачити нашу Україну квітучою, а не порослою бур’янами. Митець закликав упорядкувати здичавілі двори й території біля будинків, засіявши їх чудовими й невибагливими квітками, що символізують Україну. Аби іноземці, тільки перетнувши кордон, відразу розуміли, що вони потрапили в Україну. Як тюльпани є символом Нідерландів, так чорнобривці в його мріях мали стати уособленням нашої країни.
Поки нас турбує, чи встигне Україна належним чином підготуватися до чемпіонату Європи з футболу 2012 року, аналогічним питанням не менше переймається польське суспільство. Дізнавшись про наші побоювання щодо жахливого стану українських доріг, підозріло повільне (принаймні позірно) будівництво стадіонів тощо, польські колеги відверто дивуються: «Це у вас проблеми? Що ж тоді казати про Польщу — ми взагалі не встигаємо!»
