«Президентом буде той, хто вийде [в другий тур] опонентом Януковича. Генеральний бій — це бій у першому турі», — так висловив своє бачення виборів–2010 чинний Президент Віктор Ющенко на прес–конференції, що відбулася позавчора ввечері. Запитання до В. Ю. ставили як журналісти, присутні в Українському домі, так і представники ЗМІ з областей за допомогою телемостів.

Позавчора Президент Віктор Ющенко продемонстрував представникам ЗМІ відбитки пальців народного депутата Олега Ляшка, взяті у нього слідчими ще 23 червня 1993 року в ході розслідування кримінальної справи проти нього за фактами розкрадання коштів в особливо великих розмірах, підробку документів і незаконне присвоєння звання полковника міліції. «Що правоохоронна система вважала за потрібне, щоб виправити цю людину: залучити до праці — не вдалося. Допомогти усвідомити вину скоєного злочину — не вдалося. Залучити до участі у громадському житті колективу засуджених — не вдалося. В інший колектив потрапив — у фракцію БЮТ», — резюмував глава держави про перебування Олега Ляшка у виправній колонії.

Водночас, як повідомив «Інтерфакс», сам Олег Ляшко вкотре заперечує, що мав судимість, і звернувся у «найсправедливіший» Печерський суд міста Києва, який просить зобов’язати Віктора Ющенка «спростувати недостовірну інформацію і принести вибачення». Утім «УМ» має документи, які свідчать, що нинішній нардеп Блоку Юлії Тимошенко, м’яко кажучи, лукавить.

«Світ перевернувся, Боже, врятуй нас усіх!». «Уже минуло чотири години, а нас досі трусить! Неподалік співають молитви...». «Брат щойно дзвонив із Порт–о–Пренса — він живий, але всі сусідні будинки зруйновані, люди перелякані, діти плачуть — це якийсь жах!». Такими повідомленнями обмінювалися вчора на інтернет–форумах і в соціальних мережах на кшталт «Твіттера» вихідці з Гаїті й ті нечисленні його мешканці, яким пощастило зберегти доступ до всесвітнього павутиння. Увечері понеділка за місцевим часом (опівночі за київським) острів Гаїті захитався від найпотужнішого землетрусу, що стався в Карибському регіоні за останні 200 років.

У світі стає все менше свободи. Таким є висновок американської неурядової організації «Фрідом хаус», яка опублікувала результати свого щорічного дослідження про дотримання прав і свобод у різних державах. На жаль, невтішні тенденції, які експерти фіксували й у попередніх звітах, минулого року тільки посилилися. У 2009–му активізація репресій проти правозахисників та активістів руху за громадянські свободи була зафіксована в 40 країнах світу — переважно в Латинській Америці, Африці, на Близькому Сході та пострадянському просторі. Зокрема, як зазначається у доповіді «Фрідом хаус», іще більше тиску на своїх громадян стали виявляти такі авторитарні держави, як Іран, Венесуела, В’єтнам та Росія. Приєдналися до репресивних Бахрейн, Йорданія, Кенія та Киргизія — держави, які раніше відзначалися позитивними зрушеннями у сфері громадянських свобод.

Свою діяльність у Полтаві релігійна громада храму Пресвятої Трійці Української греко–католицької церкви починала зі служби отця Юрія Кролевського, котрий приїздив до обласного центру з віддаленого майже на сотню кілометрів селища, та ще й у «позиченому» на годину–півтори приміщенні... Сьогодні для полтавських греко–католиків храмом є облаштований власними руками колишній сарайчик–«побутівка» площею 25 «квадратів», де затісно навіть половині прихожан. Про виділення землі для будівництва повноцінного храму вперше попросили міську владу ще навесні 2005 року. Й одразу одержали відкоша від тодішніх очільників мерії. Однак ті принаймні не водили нікого за ніс, не обнадіювали й не змушували марно витрачати час, нерви та кошти. Пізніше, вже за нової «демократичної» БЮТівської мерії, для місцевої громади УГКЦ почалися ходіння по колах справжнісінького пекла...

За дорученням сільської громади

Зібрались оце якось гуртом, гомонимо. То приятелі до мене:

— Напиши, друже, нашим демократам, аби вони не грали вар’ята, а таки об’єднувалися навколо чинного Президента. Інакше кусатимемо лікті, та буде пізно.

— Он і в Святому Писанні сказано, що то голос волаючого в пустелі, — огинаюся. — Бо хто й коли там прислухався до нашої думки.

Та чи загалом у пошані нині думка? Як на мене, її затьмарює передвиборчий галас. Наших інтересів ніхто не відстоює. Як ото кому вдасться видертися на владний олімп, вважає, що всі розуми поїв. Нас тільки й того, що годують солодкими обіцянками. Ще й прикриваються іменем народу. Скажіть, хіба не лукавство? Отож і понині на роздоріжжі: бути чи не бути Україні?

Людей, готових витрачати свій час, енергію і здоров’я, щоб безкорисно творити добрі справи, називають волонтерами. Для західного світу це добре відоме, поважне поняття. В Україні ж воно тільки–тільки починає зароджуватися разом зі створенням благодійних організацій, фондів, акцій. Найчисельнішим за кількістю волонтерів сьогодні є Всеукраїнський благодійних фонд «Серце до серця». Його унікальність полягає в тому, що переважна частина волонтерів — молодь, яка загорілася бажанням рятувати життя і здоров’я дітей.