40–річний лондонець Лі Александр Маккуїн мав спокою рівно доти, доки його тіло не знайшли в четвер у власному будинку і доки світ не підірвала інформація, що британський геній моди звів рахунки з життям. Позавчора його інтернет–сторінка не працювала, на чорному траурному тлі білими буквами було написано коротке повідомлення: «Будь–які коментарі з приводу цієї трагічної новини не доречні. Крім того, як сказати, що ми відчуваємо спустошення і розділяємо горе і шок сім’ї Лі. Сім’я Лі просить залишити її наодинці, щоб змиритися з великою втратою, і ми сподіваємося, що ЗМІ з розумінням поставляться до цього прохання».

40–річний лондонець Лі Александр Маккуїн мав спокою рівно доти, доки його тіло не знайшли в четвер у власному будинку і доки світ не підірвала інформація, що британський геній моди звів рахунки з життям. Позавчора його інтернет–сторінка не працювала, на чорному траурному тлі білими буквами було написано коротке повідомлення: «Будь–які коментарі з приводу цієї трагічної новини не доречні. Крім того, як сказати, що ми відчуваємо спустошення і розділяємо горе і шок сім’ї Лі. Сім’я Лі просить залишити її наодинці, щоб змиритися з великою втратою, і ми сподіваємося, що ЗМІ з розумінням поставляться до цього прохання».

«УМ» поцікавилася у провідних українських дизайнерів, яким став всесвіт моди без зірки Маккуїна. І попросила дати відповіді на такі питання:

1. Як ви сприйняли новину про смерть Александра Маккуїна? Що втратила модна індустрія з його відходом?

2. Окресліть, будь ласка, місце Маккуїна у світі моди. Що він привніс у моду, завдяки чому ми його запам’ятаємо?

3. Чи були ви на шоу Маккуїна, спілкувалися з ним? Яке отримали враження?

З наближенням весни потроху налаштовуємося на романтичну хвилю. Одні ще тільки мріють про кохання, інші ним насолоджуються тепер, а хтось про нього згадує. На жаль, не кожному щастить зберегти його за довгі роки шлюбу. Подружжя–нерозлийвода з великим стажем спільного життя впадають в око і запам’ятовуються, породжуючи журналістське, та й суто жіноче, бажання відкрити їхню таємницю любові.

15 лютого виповнюється 21 рік від того дня, коли Радянський Союз повністю вивів свої війська з Афганістану. У лавах Радянської Армії афганське пекло пройшли близько 150 тисяч українців, 2 572 наших співвітчизників загинули там. Сьогодні пропонуємо вам розповідь про незвичайну людину, хлопця, який у школі мріяв стати військовим і священиком, пройшов Афганістан і досяг своєї мрії вже в українському війську. Священик Української греко–католицької церкви, головний військовий капелан Бучацької єпархії отець Ігор Федоришин зараз здійснює душпастирську опіку над українськими миротворцями зі складу миротворчого контингенту «УкрПолбат»у Косові. Отець Ігор у 1986 — 1988 роках проходив службу в Афганістані, не з чуток знає, що таке війна. Її жахи не збили Ігоря Федоришина ні з духовного, ні з бойового шляху.

Про те, що з сусідами краще дружити, а не робити вигляд, що мешкаєте на різних вулицях, свідчить недавній випадок в Умані. Там в одній із багатоповерхівок виносити з квартири речі злодію допомогли «пильні» сусіди. Причому вони навіть перекинулися з крадієм останніми новинами про сніжну зимову погоду та вибори.

Нещодавно на вокзалі станції Фастів транспортна міліція спіймала 28–річну жительку Закарпаття, яка викрала мобільний телефон. Вештаючись по вокзалу, Нона шукала собі «подругу по–чарці». І таки знайшла. А коли напарниця дійшла до кондиції, вона витягла з її сумки «мобілку» і швидко розчинилась у натовпі.

Такий собі Юрій Олексійович із місць позбавлення волі вийшов два роки тому й вирішив скористатися набутими знаннями з юриспруденції, а також специфічним досвідом «зека». Адже за роки відсидки він дуже добре вивчив організацію роботи виправних колоній. Як повідомляє прес–служба Луганського міськуправління міліції, придбавши десь посвідчення адвоката і пристойний костюм, чоловік почав відвідувати так званий приватний сектор у невеличких містах, де всі про всіх усе знають. Наприклад, хто, де й за що з сусідів «сидить». Тож, помітивши на лаві біля воріт якусь бабусю, шахрай заводив із нею душевну розмову і доволі швидко отримував усю потрібну інформацію про потенційного «клієнта». Після чого навідувався до його оселі.

Подвійних збитків — моральних та матеріальних — зазнала 75–річна мешканка невеличкого села Слобідка Долинська після нічних відвідин молодого незнайомця. Посеред ночі невпізнаний розбійник, зірвавши скобу на вхідних дверях її помешкання, проник до хати і зажадав у переляканої господині чималу суму грошей. Під погрозою насилля бабця віддала непрошеному візитеру майже дві тисячі гривень, заощаджених на лікування. Заволодівши пачкою 10–гривневих купюр, зловмисник зник так само несподівано, як і з’явився.

Про несанкціоноване «витікання» інформації, яка стосується останніх технічних розробок новітнього обладнання і зберігається на електронних носіях, керівники одного з машинобудівних підприємств Кременчука дізналися наприкінці минулого року. Саме тоді вони звернулися до співробітників облуправління СБУ Полтавщини з проханням «вирахувати» зловмисника чи зловмисників, які «присмокталися» до файлів із обмеженим доступом заводської комп’ютерної мережі. Невдовзі оперативники спецслужби затримали працівника згаданого підприємства «на гарячому», тобто при спробі винести за його територію носій із тільки–но «скачаною» технічною інформацією.