Сьогодні закінчуються основні покази 26–го Українського тижня моди — залишається тільки показ Світлани Бевзи, який пройде в четвер у Шоколадному будиночку. Світова економічна криза повернула дизайнерів обличчям до споживачів, і більшість колекцій, показаних на цьому UFW, були комерційними, готовими до тиражу, із мінімумом дизайнерських наворотів — гряде повернення до класики, яку можна носити у будь–який сезон, незважаючи на піруети молодих японських, в’єтнамських чи британських дизайнерів. Утім у кожному мейнстрімі є «альтернативники». «Це моя найнекомерційніша колеція, — сказала про свій витвір Ірина Каравай. — Я подумала, що криза все одно не дасть великих комерційних результатів, і вирішила максимально реалізувати всі свої дизайнерські задумки, без обмежень».

До найвидатніших представників української діаспори в колишній Югославії належить єпископ Діонізій Няраді. Він вивчив стількох студентів у семінаріях Львова, Ужгорода, Риму, особисто шукаючи для них кошти на навчання, що чи не вся міжвоєнна українська інтелігенція Югославії вважала себе його учнями. Він був єпископом Карпатської України у найдраматичніший момент історії краю. «Ніяк не можу забути той добрий і благий народ, веселий і відвертий, сильний, здоровий і бистрий, — казав він уже після поразки Карпатської України. — Цілий час думаю про них і завжди вони є перед моїми очима».

Київ невпинно втрачає власне обличчя, один за одним розсипаються архітектурні пам’ятки, що прикрашали вулиці міста десятки та сотні років. Влада не вважає за пріоритет опікування культурними пам’ятками, тож коштів на них завжди не вистачає. Немає і спільної відповідальності: муніципальна влада посилається на організації, що орендують приміщення та опікуються пам’ятками, ті вказують на брак коштів. Коло безвідповідальності замикається. А тим часом вода, вітер та мороз повільно роблять свою справу, і віковічне каміння без догляду розсипається. Минула зима своїми погодними екстремумами добре продемонструвала брак хазяйновитості в господарів міста: від відомого пам’ятника засновникам Києва відвалилися брати Кия та Либеді. Причому про «оновлену» композицію громадськості стало відомо завдяки... блогеру, який першим помітив оказію.

І долю цього монумента будь–якого дня можуть повторити десятки пам’ятників Києва: розсипається Будинок із химерами, тріснув п’єдестал пам’ятника Щорсу, продовжує розвалюватися Караїмська кенаса. Ремонту потребують монумент у Бабиному Яру, Києво–Печерська лавра...

Лютнева інфляція, яку днями оприлюднив уряд, подарувала неприємний сюрприз для аналітиків: виявилася хоч і не набагато, але таки вищою за січневу і становить 1,9%. На тлі стагнації в економіці тенденція виглядає тривожно. Прикро також, що знецінення грошей минулого місяця відбувалося значно швидше, ніж прогнозували ті самі аналітики: МВФ, незалежні експерти і навіть деякі експерти Національного банку.

Уже другий тиждень, щодня, вставши з ліжка, я одразу ж іду пишатися українськими металургами. Ще б пак — за минулий місяць наростили хлопці обсяг виробництва майже на 12%! Із усвідомлення, що дванадцять — це багато, а особливо у кризу, я відкриваю інтернет. І далі милую око урядовою статистикою: інфляція зменшується, платіжний баланс стрімко поліпшується, ВВП та все, що досі падало, починає загрозливо підніматися... Ще місяць–другий — і взагалі будемо ми з вами ого–го!..

Лауреатом літературної премії імені Максима Рильського, яку Національна спілка письменників вручає за кращий переклад українською мовою творів зарубіжних письменників, цього року став Віктор Шовкун. Тисяча гривень винагороди як матеріальний стимул можуть викликати посмішку. Значно важливішим у цьому­ сенсі є визнання внеску перекладача у скарбницю українського художнього слова. Попри перенесений важкий інсульт, пан Віктор залишається у строю, день у день, по 14 годин на добу набираючи на комп’ютері однією рукою 10—15 сторінок перекладених текстів західних авторів. Ангажований провідними вітчизняними видавництвами, знавець п’яти романо–германських мов Шовкун зазвичай одночасно працює над кількома перекладами, в тому числі — над бестселерами від Агати Крісті, Дена Брауна, Пауло Коельйо. Бо ж цікаво.

Завтра Віктор Йосипович відзначить 70–річчя. Він — з «останніх могікан», ще з тієї когорти українських перекладачів, які в усі можливі способи намагалися прорвати радянську «залізну завісу» й витлумачити українською мовою, здавалося б, недоступні твори західних авторів. Шовкунових колег — Лукаша, Лісняка, Поповича, Перепаді — вже немає. Шовкун — є. І він працює, подаючи своєю роботою приклад багатьом молодим перекладачам.

Фільм, який у світі презентували у перших числах місяця, 11 березня нарешті дійшов до України. «Алісу в Країні Чудес», без перебільшення, можна назвати найочікуванішою картиною року — визначення вельми підступне, оскільки зобов’язує великою мірою, і тут іменитому режисеру Тіму Бартону не позаздриш. Хоча перші касові збори в США були промовистими: «Аліса» зібрала більше грошей, ніж «Аватар». Не дарма натхненний можливостями 3D в кіно (а саме — картиною «жахіття перед Різдвом») Бартон вирішив зробити свій фільм тривимірним. Тому тут ще питання: глядачі голосували грошима за перевірене на «Аватарі» 3D–зображення чи все ж віддавали данину режисеру Бартону, казкарю Керролу та чудовій команді акторів?

Шанувальники пісенного таланту Мадонни незабаром зможуть оцінити і її дизайнерське обдарування. Поп–королева нарешті запустила давно обіцяну модну лінію — одяг, аксесуари, спідню білизну і взуття. Власне, це могло статися й раніше, але Мадж ніяк не могла придумати, як усе це добро назвати. Мовляв, «Мадонна» — банально, треба придумати щось оригінальніше.

Загальновідомо, що Африка — місце найбільшої концентрації вірусу імунодефіциту людини. В деяких африканських країнах на СНІД хворий кожен третій громадянин, у ПАР таких майже 20 відсотків (5,7 мільйона осіб). А саме там — у Південно–Африканській Республіці — цього літа відбуватиметься одна з найбільших світових спортивних подій чотириріччя, чемпіонат світу з футболу. Такі форуми за участю десятків тисяч туристів і мільйонів аборигенів — це не лише святкова атмосфера, а й надмірний ризик підхопити ВІЛ внаслідок незахищеного сексу. Тож уряд Великої Британії вирішив убезпечуватися вже зараз.