Крига скресла. На жаль

Із кожним роком українське фігурне катання втрачає свої позиції, підґрунтя яких було закладене ще за радянських часів. Зірковий час наших танцюристів на льоду датується початком 1990–х. Тоді з перервою у два роки українці двічі піднімалися на найвищу сходинку олімпійського п’єдесталу: у 1992–му — на Олімпіаді в Альбервілі одесит Віктор Петренко став найкращим серед чоловіків–одиночників (медаль пішла у скарбничку т. зв. Об’єднаної команди), а в Ліллехаммері–1994 перше олімпійське «золото» для незалежної України виборола юна Оксана Баюл із Дніпропетровська. Відтоді найестетичніший зимовий вид спорту пішов в Україні на спад, і зараз, враховуючи результати наших фігуристів на світовій першості в Турині, наближається до свого дна. А тут іще й неприємна новина про можливе знесення єдиної в столиці бази підготовки фігуристів–професіоналів. «Що буде далі?» — запитують один в одного всі, хто пов’язаний із «Крижинкою».

«Щоб підготувати професіонала, потрібна хороша матеріальна база — ковзанки, ковзани, костюми. А цього всього ми не маємо!» — віце–президент Федерації фігурного катання Даніль Амірханов скаржиться на мізерне фінансування його «галузі». Не слід забувати і про важливу естетичну складову танцю, якою займається професійний хореограф. Тож у підсумку набігає кругленька сума, яку потрібно витратити, аби зростити хорошого спортсмена. «А про яку підготовку взагалі можна говорити, якщо ДЮСШ перебувають на межі вимирання», — бідкається в розмові з кореспондентом «УМ» Даніль Асхатович.

Змальовуючи зовсім не райдужні перспективи українського фігурного катання, у ФФКУ визнають, що охочих навчитися танцювати на льоду під музику в Україні вдосталь. За короткий період з’явилося чимало комерційних нестандартних ковзанок, куди в пошуках кращого життя перекочували тренери–професіонали: там вони навчають азам фігурного катання малечу.

На тренерський хліб перейшла і колишня фігуристка, кількаразова призерка континентальних першостей Олена Ляшенко, яка організувала в Києві свою школу–студію. За словами Олени, виживати в нелегких умовах вдається завдяки коштам батьків, які фінансують спортивний порив своїх чад. «Поки діти маленькі, ми займаємось на дитячій ковзанці. Але для подальшого професійного зростання потрібна повноформатна спортивна льодова арена, а вона ж у Києві лише одна», — каже учасниця чотирьох Олімпіад. Звісно, Ляшенко не в захваті від планів знести стару «Крижинку», де в «годину пік» нині одночасно тренуються по 15—20 фігуристів. Влада обіцяє замість цієї ковзанки, яка заважає облаштуванню території біля НСК «Олімпійський», спорудити нову, але ж коли і де це ще буде?..

Тож поки нова влада не вирішить проблему з ковзанками, про повернення українських фігуристів на конкурентоздатний рівень можна забути. Нагадаємо, на світовій першості в Турині, що завершилася минулими вихідними, найвищим місцем для нашої збірної стало 16–те (позиція Антона Ковалевського серед одиночників).

ДО РЕЧІ

У Федерації фігурного катання «УМ» підтвердили, що Тетяна Волосожар переїжджає до Росії і виступатиме під її прапором. І справа навіть не в тому, що сусіди запропонували кращі умови та вищий заробіток. Головна ж причина від’їзду однієї з найкращих фігуристок у парному катанні — в Україні немає гідного партнера, що міг би замінити Станіслава Морозова, із яким донедавна каталася в парі Тетяна. А Станіслав, хоча й завершив професійну кар’єру, і надалі планує залишатися з Тетяною — тепер у ролі тренера–консультанта.