«Знову прийшов хлопець, від якого втекла жабка, та цього разу з ним була дівчинка, вже одягнута в нову гоґвортську мантію. «Ви не бачили жабки? Невіл загубив жабку», — сказала дівчинка. Вона мала командирський голос, густе каштанове волосся й трохи завеликі передні зуби».

Так у життя Гаррі Поттера та його найкращого друга Рона Візлі увійшла відмінниця, розумниця і просто чудова подруга Герміона Грейнджер, без якої годі й уявити магічний світ «поттеріани», створений англійською вчителькою Джоан Роулінг. Так само, як годі уявити в ролі кінематографічної Герміони когось іншого, а не Емму Уотсон.

Хіба могла дочка англійських адвокатів, не маючи жодних зв’язків у середовищі кіно, мріяти про те, щоб у дев’ять років стати всесвітньо відомою актрисою, улюбленицею мільярдної аудиторії? Але їй пощастило: відбираючи дітей для фільму за шалено популярною казкою, представники знімальної групи одразу відзначили талановиту ученицю драматичного гуртка. Щоправда, зуби в неї були цілком нормальні, зате густе волосся, командирський голос і шарм — у наявності.

Десять років, які минули відтоді, Емма разом зі своїми друзями Деніелом (Гаррі) та Рупертом (Роном) жила на два життя — у звичайному й магічному світах. Сьогодні Еммі Уотсон виповнюється 20. А вже за місяць одному з її світів настане кінець — завершаться зйомки останньої серії «поттеріани», другої частини фільму «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». «Одне точно: після «Гаррі Поттера» життя не завершиться», — каже Емма, яка ще розмірковує, чи продовжувати акторську кар’єру й надалі. Хоча режисери пророкують їй велике майбутнє.

Поза зйомками у «поттеріані» міс Уотсон встигає навчатися в університеті США, зніматися в рекламних кампаніях «Шанель» та «Барберрі» і навіть спільно з брендом «Піпл трі» випускати власну лінію «екологічного» одягу. Зрештою, навіть якщо надалі Емма вирішить узагалі нічим не займатися, то з голоду не помре. Тільки за «поттеріану» вона вже заробила майже 20 мільйонів доларів, і це без урахування гонорару за два останні фільми. А якщо сюди додати ще шестизначні суми, отримані за рекламу... Словом, життя таки дійсно лише починається.

Про роки з Поттером і плани на майбутнє Емма–Герміона розповіла журналу «Інтерв’ю».

Навесні кожен організм просто вимагає вітамінів. І не тих, що в аптечних упаковках, а справжніх — зі свіжого салатного листя. Пропонуємо цікаві рецепти, які зміцнять здоров’я, не додадуть кілограмів і просто потішать око.

Традиційний салатний соус для багатьох господинь — майонез. Щоб приготувати його власноруч, у миску треба покласти 2 жовтки, одну столову ложку лимонного соку чи стільки ж (або вполовину менше, якщо не любите кислого) — білого винного оцту; ще, якщо бажаєте, трохи діжонської (чи звичайної) гірчиці, за смаком — сіль, трохи цукру та кайєнський чи білий мелений перець. (Усі рідкі складники повинні бути не з холодильника, а кімнатної температури). Далі вінчиком чи електроміксером збиваємо інгредієнти кілька хвилин, поки вони не перетворяться на сметаноподібну масу.

З діда–прадіда у весняному меню українців були страви з молодими листочками кропиви. Звичайно, нібито не царська справа збирати рослину, що жалить руки. Проте якщо наважитеся готувати з нею зелений борщ чи вареники — і вітамінізуєтеся, і відчуєте надзвичайний смак. Я це точно знаю. Бо найбільше люблю мамин борщ із кропивою.

Скільки французьких фільмів ми бачили, скільки французьких книжок прочитали! Там завжди присутня вона, противна тітка, яка сидить при вході в елегантний будинок, епізодична консьєржка, яку й героїнею ніяк не назвеш, яку хочеться проминути якомога швидше. У романі французької письменниці Мюріель Барбері «Елегантна їжачиха» така консьєржка є героїнею. Їй співчуваєш, з її дотепів смієшся, з нею цілком може асоціювати себе вдумливий читач. Рене Мішель є консьєржкою в Парижі, в будинку для дуже заможних. Тих, кому не загрожує жодна криза, бо вони її планують. Ще одна героїня — дванадцятирічна дівчина Палома, яка живе в цьому будинку, в родині, де немає тепла, дарма що її батько — депутат Національної Асамблеї від соціалістичної партії. А третій — японець Какуро Одзу, вдівець, що купив одне з помешкань у цьому розкішному будинку і пожвавив його застиглу, мертвотну атмосферу. Цих трьох поєднала справжня дружба, чи не найбільша цінність цього світу. А книга про них стала бестселером у Франції та за її межами. Цифри продажів — колосальні: мільйон проданих примірників у шістдесятимільйонній Франції! Кожен шістдесятий француз купив «Елегантну їжачиху»!

Так, звичайно, коли розпродається бестселер, спрацьовують механізми масової поведінки, коли покупець робить не індивідуальний, а дещо нав’язаний вибір, не без цього. Книгу перекладено багатьма мовами, що з книгами французьких авторів трапляється часто — французів на ринку світової літератури дуже багато. Але «Елегантна їжачиха» — твір направду незвичайний, не тільки за змістом, а й за побудовою. Та й за емоційним наповненням також. Ніхто не прочитує текст так, як це робить перекладач, і я, перекладачка «Елегантної їжачихи», маю право говорити про це.

Як я вже казала, у творі троє героїв — консьєржка Рене, дівчинка з родини депутатасоціаліста Палома і заможний вдівець Какуро. Але у творі є й четверта героїня — філософія. Філософські тексти читає у своїй комірці консьєржка Рене. Філософствує у своїх щоденниках юна розумниця Палома. Какуро демонструє своєю поведінкою несподівану й дуже привабливу життєву філософію. Навчається на філософському факультеті сестра Паломи — Коломба, один із найнеприємніших персонажів книги. Фаховим філософом є й авторка «Елегантної їжачихи» Мюріель Барбері, яка їде в Київ на презентацію своєї книги поукраїнськи. Мені пощастило поспілкуватися з нею «електронкою», і Мюріель відповіла на деякі мої запитання.

Його славетна картина «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ» (1912) перестала бути відомою в радянські часи. На відміну від полотна «Навіки з Москвою, навіки з російським народом» (1951) Михайла Хмелька, де гетьман разом із московськими боярами нібито промовляє перед запорожцями «на Переяславській раді», — його тулили в підручниках УРСР. Донедавна дата смерті Івасюка залишалася загадкою, скупі біографічні замітки називали 1926, 1930, 1935 роки. І лише нещодавно стало відомо, що видатного художника історичного жанру розстріляли у більшовицькій катівні у Києві й закопали у Биківні 25 листопада 1937 року...

У понеділок у Національній філармонії України відбулося урочисте відкриття VIII Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, який відбувається кожних два роки, починаючи з 1995го. Замість Віктора Януковича офіційного листа з привітанням Президента зачитав міністр культури Михайло Кулиняк. Гуманітарний віцепрем’єр Семиноженко додав від себе побажання, щоб «Україна з експортера талантів перетворилася на точку тяжіння музикантів». Відзвітувавшись на сцені, представники влади покинули залу філармонії, так і не послухавши творів Шопена у виконанні перших лауреатів VIII конкурсу Анастасії Кухар (переможниці у групі Горовиць­Дебют) та Іллі Зуйка (володаря золотої медалі у Молодшій групі).

Чи потрібна на Січі краса? Чому гетьман Сагайдачний проміняв жінку на тютюн та люльку? Яких козаків брали у походи? Хто і коли засновував козацькі селища? На ці та інші питання шукали відповіді учасники конкурсу і таки знайшли. Минулої п’ятниці в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» відбулося урочисте нагородження лауреатів Дитячого національного літературного конкурсу «Я козацького роду!».

Начальник Головного управління комунальної власності Київміськдержадміністрації Анатолій Чуб протягом кількох днів поспіль не з’являвся на робочому місці і не виходив на зв’язок зі своїми колегами у постійній комісії Київради з питань власності. Це викликало цілу зливу чуток і заяв. Опозиціонери у міській раді відразу пов’язали раптове небажання посадовця і депутата від Блоку Черновецького виходити на люди зі зникненням приватизаційної документації Київради за чотири роки та порушенням прокуратурою Києва справи за фактом недбалості з боку посадовців, про що «УМ» писала раніше.

Минулої суботи у прокуратурі Одеської області допитали як свідка у справі, порушеній за фактом зловживання службовим становищем, колишнього мера Одеси Руслана Боделана. Нагадаємо, він повернувся в Україну у п’ятницю 9 квітня. Як повідомили у прес–службі Генеральної прокуратури України, стосовно Боделана вже скасовано постанови про оголошення в міжнародний розшук та про обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Також з екс–мера Одеси знято обвинувачення за кримінальною справою, порушеною за фактом зловживання службовим становищем. Нагадаємо, розслідування цих кримінальних справ тривало ще з 2005 року.