«Знову прийшов хлопець, від якого втекла жабка, та цього разу з ним була дівчинка, вже одягнута в нову гоґвортську мантію. «Ви не бачили жабки? Невіл загубив жабку», — сказала дівчинка. Вона мала командирський голос, густе каштанове волосся й трохи завеликі передні зуби».
Так у життя Гаррі Поттера та його найкращого друга Рона Візлі увійшла відмінниця, розумниця і просто чудова подруга Герміона Грейнджер, без якої годі й уявити магічний світ «поттеріани», створений англійською вчителькою Джоан Роулінг. Так само, як годі уявити в ролі кінематографічної Герміони когось іншого, а не Емму Уотсон.
Хіба могла дочка англійських адвокатів, не маючи жодних зв’язків у середовищі кіно, мріяти про те, щоб у дев’ять років стати всесвітньо відомою актрисою, улюбленицею мільярдної аудиторії? Але їй пощастило: відбираючи дітей для фільму за шалено популярною казкою, представники знімальної групи одразу відзначили талановиту ученицю драматичного гуртка. Щоправда, зуби в неї були цілком нормальні, зате густе волосся, командирський голос і шарм — у наявності.
Десять років, які минули відтоді, Емма разом зі своїми друзями Деніелом (Гаррі) та Рупертом (Роном) жила на два життя — у звичайному й магічному світах. Сьогодні Еммі Уотсон виповнюється 20. А вже за місяць одному з її світів настане кінець — завершаться зйомки останньої серії «поттеріани», другої частини фільму «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». «Одне точно: після «Гаррі Поттера» життя не завершиться», — каже Емма, яка ще розмірковує, чи продовжувати акторську кар’єру й надалі. Хоча режисери пророкують їй велике майбутнє.
Поза зйомками у «поттеріані» міс Уотсон встигає навчатися в університеті США, зніматися в рекламних кампаніях «Шанель» та «Барберрі» і навіть спільно з брендом «Піпл трі» випускати власну лінію «екологічного» одягу. Зрештою, навіть якщо надалі Емма вирішить узагалі нічим не займатися, то з голоду не помре. Тільки за «поттеріану» вона вже заробила майже 20 мільйонів доларів, і це без урахування гонорару за два останні фільми. А якщо сюди додати ще шестизначні суми, отримані за рекламу... Словом, життя таки дійсно лише починається.
Про роки з Поттером і плани на майбутнє Емма–Герміона розповіла журналу «Інтерв’ю».
— Еммо, в такому юному віці ти вже встигла попрацювати з багатьма відомими режисерами, адже різні фільми «поттеріани» знімали різні метри. Зараз, наприклад, знову співпрацюєш із Девідом Йєтсом (який знімав також фільм «Гаррі Поттер і Орден Фенікса». — Ред.). Чия робота сподобалася найбільше?
— Я не можу сказати, що в мене є улюблений режисер — це було б не дуже дипломатично. Але працювати з Альфонсо Куароном (режисером третього фільму «поттеріани» — «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану». — Ред.) було справжнім задоволенням. Я просто нерівно дихаю до мексиканських режисерів. А як мені подобаються Гільєрмо дель Торо та Алехандро Гонсалес Іньяріту!
— У Мексиці ти бувала...
— Так, я чула багато чудового про цю країну, тому хотіла туди поїхати. Але ні з ким із цих хлопців зустрітися мені там не вдалося (сміється). Та все одно та мексиканська поїздка була надзвичайною. У Канкуні я взагалі почувалася так, ніби потрапила в якийсь підлітковий фільм. Принаймні досі я думала, що такий шалений «відрив» буває тільки в кіно.
— Очевидно, через зйомки в «Гаррі Поттері» ти пропустила дуже багато підліткових розваг, Еммо.
— Знаю. І почуваюся обділеною. Але дещо таки встигла побачити. У Мексиці ми їздили туди, де збереглися руїни стародавніх міст, здійснили чудову, хоч і сповнену небезпек, подорож до Мехіко, а потім вирушили на Кубу... До речі, раджу всім з’їздити на Острів Свободи й побачити його таким, яким він є зараз, бо через десяток років Куба буде зовсім іншою.
— Любиш подорожувати?
— Так, і в цьому нам дуже допомогли фільми. З «Гаррі» я об’їздила весь світ. Навряд чи я в такому юному віці потрапила б, скажімо, до Нью–Йорка, якби не кіно. Мені було 11 років, і я дуже добре пам’ятаю ту поїздку, бо це було одразу після 9/11 (11 вересня 2001 року, коли терористи атакували вежі Всесвітнього торговельного центру. — Ред.). Я була на тому місці, дивилася на малюнки й повідомлення, які люди залишали на стінах...
— Це має бути важко для 11–річної дитини.
— Так і було. Пам’ятаю, один із продюсерів тоді виголосив коротку промову про те, що, можливо, Гаррі Поттер тому мав величезний успіх, бо людям дуже хотілося злетіти і мати можливість перенестися в інше місце.
— Як ти потрапила в кіно — просто почула про відбір і прийшла на кастинг?
— Ні, це не було відкрите прослуховування. Продюсери тоді проїхали всю Англію, щоб знайти потрібні типажі. Шукали не лише в театральних гуртках. Вони прийшли до моєї школи і попросили показати їм групу дітей віком від 9 до 12 років. Сфотографували мене у спортзалі, а через три тижні зателефонували.
— І що відбулося між тим знімком у спортзалі й першим знімальним днем?
— Це був чималий проміжок часу — я пройшла аж вісім прослуховувань...
— А з іншими дівчатами, які теж потрапили на ці прослуховування, спілкувалася?
— Так! Не називатиму імен, але була одна дівчинка, яка раніше вже знімалася в кіно. Я пам’ятаю, як убито дивилася на неї й думала: вона вже це проходила, знає, як і що робити. Тож у мене — жодних шансів. Якось я прийшла, а вона грає в карти з хлопчиком, який пробувався на роль Гаррі (не Деніелом Редкліффом). Я подумала тоді: ну от, вони вже навіть потоваришували — очевидно, що я точно не отримаю цю роль. Страшенно тоді засмутилася.
— Можна побитися об заклад, що зараз ті двоє кидають дротики у ваші з Деніелом фото.
— Можливо (сміється). Але я так сильно цього хотіла!
— Чому? Тому що хотіла потрапити в кіно і стати знаменитою, чи тому, що ідентифікувала себе з Герміоною?
— Я шаленіла від книжок про Поттера. І просто відчувала, що ця роль належить мені. На початку вони відбирали акторів і на інших персонажів, але я завжди знала, що повинна бути тільки Герміоною. Мабуть, ми з нею тоді мали надто багато спільного. Це, до речі, дуже хвилювало моїх батьків — вони непокоїлися за те, як я сприйму поразку, якщо мене не виберуть. Адже на кастинги приходили тисячі дівчаток. Батьки намагалися переконати мене, що треба бути реалісткою. Але я не могла нею бути — я хотіла цю роль, і квит!
Пам’ятаю, тато в неділю смажив на грилі курку і дав мені «кістку бажань» (вилочкова кістка, яку за форму, схожу з латинською літерою V, англійці вважають «щасливою». — Ред.). Зрозуміло, що я загадала отримати роль Герміони! Ця кістка і досі лежить у мене у шкатулці для коштовностей.
— Це було справді неабияке везіння для звичайної дівчинки. А тепер ти товаришуєш із самим Лагерфельдом... Як це ви заприязнилися?
— Ми зустрічалися на кількох вечірках, але спершу не мали нагоди познайомитися ближче. А тоді якось випала нагода поспілкуватися упродовж цілого дня, і я була просто в захваті від цієї людини — він так цікаво говорить про мистецтво, науку, сучасну культуру... Карл мене геть полонив. Спілкуватися з ним — це щастя.
— Тепер, коли ти підзаробила трохи грошей, мабуть, купуєш дорогий одяг? Між іншим, що купила, отримавши перший гонорар за «Поттера»?
— Якщо чесно, я не купую дизайнерських речей. У мене є кілька справді гарних туалетів, але я не маю можливості часто носити «кутюр». А коли за дрес–кодом треба одягати щось таке, то зазвичай беру щось напрокат, опиняючись у ролі Попелюшки — доводиться повернути до півночі (сміється).
А на перший гонорар я купила собі ноутбук і повезла тата до Тоскани. Він так багато працює, мій татусь, тому я вирішила влаштувати йому канікули. Ага, ще купила собі авто. Минулого року отримала права, і тепер у мене «Тойота Пріус». Я її люблю, хоча друзі знущаються, що я воджу «цеглину». Так, можливо, це не найкрасивіше авто, зате воно не дуже шкодить навколишньому середовищу. Воно помірковане і нудне — як я.
— Ти раніше казала, що не певна, чи будеш після завершення зйомок у «поттеріані» продовжувати акторську кар’єру. Здається, тебе тоді мало хто зрозумів...
— Ха! Та я була шокована реакцією людей. Мабуть, це через те, що дуже багато хто мріє стати відомим, а тут я, маючи таку можливість, маю нахабство добровільно від неї відмовлятися! Але я не відмовляюся, а просто хочу бути впевненою в тому, чого насправді хочу. Я ще дуже молода, тому хочу вчитися. Хоча мрію спробувати себе в театрі.
— Мабуть, це таки дуже втомливо — зніматися в кіно та ще й навчатися в університеті...
— Ну так. Особливо важко було в останні роки, коли ми фактично одночасно знімали сьомий, восьмий і дев’ятий фільми. З 6:30 на знімальному майданчику, та ще й навчання — жодних вихідних і канікул...
— І більшість часу — поряд із Деном і Рупертом. Які у вас із ними стосунки поза кадром?
— В останній книзі трійця головних героїв подорожує разом, і на знімальному майданчику ми фактично не розлучаємося. Тому поза ним бачимося рідко — ми добрі друзі, вони мені фактично як брати, але ж інколи хочеться й інших друзів побачити. Та ми завжди будемо дуже багато означати одне для одного. Господи, «Гаррі Поттер» — це ж половина нашого життя. Ми тепер одна сім’я, хоч би що з нами сталося далі.
Емма Шарлотта Дьюерре Уотсон
Народилася 15 квітня 1990 р. у Парижі, Франція.
У п’ятирічному віці разом із батьками — адвокатами Жаклін і Крісом Уотсонами — переїхала до Англії. Після розлучення батьків залишилася з матір’ю і молодшим братом Алексом (він знімався у двох епізодах «поттеріани»). Має також двох звідних сестер і трьох братів від наступних шлюбів батьків.
У початковій школі відвідувала театральний гурток.
У 1999 р. пройшла відбір на роль Герміони у фільмі «Гаррі Поттер і філософський камінь». Відтоді знялася у всіх наступних частинах «поттеріани», фільмах «Балетні туфельки» та «Наполеон і Бетсі». Озвучила принцесу Горошину в мультфільмі «Пригоди Десперо».
Із 2009 р. вивчає літературу та геологію в Браунівському універститеті (США).
Упродовж двох років зустрічалася із британським фінансистом Джеєм Беррімором, з яким розійшлася на початку цього року. Тепер зустрічається з іспанським музикантом Рафаелом Себріаном.
Хобі: танці, хокей на траві, теніс, мистецтво і риболовля.
Улюблені актори: Джонні Депп та Джулія Робертс.
Попередньо прем’єри першої і другої частин фільму «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» заплановано на 17 листопада 2010–го і 14 липня 2011 року.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
