Учора в Молдові пройшли дострокові парламентські вибори. Голосування відбувалося на 1987 виборчих дільницях, 11 із яких було відкрито на правому березі Дністра для громадян невизнаного Придністров’я. Попередні результати стануть відомими сьогодні вранці.
Територія вольності — дикі пляжі — на карті Криму щороку зменшується, тане, мов шагренева шкіра, розчавлена гусеницями відпочинкової індустрії. Ще минулого літа на околиці Феодосії, вздовж дороги на Керч, був чудовий «нічийний» пляж, приватна власність Природи, а вже тепер його запрасували екскаваторами, проклали дощаті доріжки до моря, «посадили» кількадесят гавайських очеретяних парасольок, бар і танцпол посередині, врубали музику, під яку сказився б і Шаляпін, повісили табличку з якоюсь «отпад–башки» назвою — і от готова картинка для буклету про «елітний відпочинок у Криму». Елегантний бармен, безсумнівно, розумніший за чайку і однозначно помітніший на цьому пляжі, але хотілося б почути чайок. Або подивитися в мурашині очі краба. Природа ображено втекла звідси, аборигени (яких за правом прописки з натяжкою можна зарахувати до місцевого довкілля) — теж. Але дикі пляжі ще лишилися в Криму. Відпочинок в Криму може бути доступним, наприклад перегляньте цей готель, ще є чудесні місця, де можна розбити намети, відкинути бікіні й ходити цілком самотньо й самодостатньо, як Адам і Єва, вздовж моря, їсти яблука...
Ця карта дикого Криму — для двох категорій наших читачів: для тих, у кого адреналіну більше, ніж грошей, а жага мандрувати сильніша за побутові зручності; а також для жертв мегаполісів, закатованих асфальтом і дрескодом, для змушених гомофобів, котрі марять можливістю хоч три дні на рік стати робінзонами. І, звісно, йдеться про компанію, яка має автомобіль, ну хоча б один на всіх.
«Так там веслувати треба»! — «Так веслуй!» — саме з цих слів почався мій перший робочий день. Кілька годин тому тільки до Києва прибула, а мене вже в Чернігів відправляють. Та ще й на копії давньоруської лодії «Сварог»...
Раніше перед громадянином України, який прагнув помандрувати за західні рубежі, поставало дві головні проблеми: отримати візу і знайти кошти на подорож. Тепер щонайменше одну з них розв’язати значно легше: відтоді, як в Україну прийшла перша (і, на жаль, поки що єдина на наших теренах) лоукостова авіакомпанія «Віззейр», бюджетні й при цьому швидкі та комфортні подорожі до Західної Європи стали реальністю і для пересічних українців. Уже не обов’язково поневірятися в автобусах, щоб задешево відвідати Париж, Рим, Амстердам, Ніццу тощо. Зараз усі туристичні центри з’єднані лоукостовими повітряними шляхами — це в нас є тільки один «Віззейр», а на Заході таких авіакомпаній дуже багато, і їхні рейси можна вдало стикувати. Скажімо, швидкий переліт із Мілана до Барселони зазвичай коштує дешевше, ніж повільний задушливий поїзд із Києва до Донецька. Крім того, є й бюджетні автобуси, і залізниця. А завдяки Шенгенській угоді, отримавши візу в одному посольстві, можна майже вільно мандрувати по всіх 27 європейських країнах, які приєдналися до цього договору, включно зі Швейцарією.
Якби не «свинячий грип», світова увага не була б нині такою прискіпливою до Мексики. На щастя, ми встигли повернутися з–за океану до того, як спалахнула ця прикра епідемія, і наші спогади про далеку країну забарвлені в яскраві відтінки.
Це місто якимось дивним чином постійно вабило людей, що в певні періоди проживали на території сучасної України. Хтось намагався спробувати на ньому міць своєї зброї, як–от князь Олег чи запорозькі козаки. Ще хтось шукав із ним союзу — гетьмани Петро Дорошенко та Юрій Хмельницький тому приклад.
Із настанням тепла в українській столиці на весь голос заговорили про туризм. «Чартерні» турбізнесмени з болем пригадують минулі новорічні свята, які декому принесли під ялинку удвічі менше замовлень на путівки. Зараз відчувають усі приблизно одне — трепет перед прийдешнім літнім турсезоном.
Туристичні агенції цієї весни отримали вдвічі менше замовлень на закордонні тури. Тим часом українці, які за останні кілька місяців уже звикли економити, обирають на травневі свята вітчизняний туризм. В Україні є дуже багато місць, які не залишать байдужим навіть найдосвідченішого туриста. А особливо навесні, коли в природних заповідниках і долинах розцвітають квіти, в горах тане сніг, наповнюючи талою водою бурхливі струмки і водоспади, а морське узбережжя прогрівається до 20—22оС. Усе це неабияк манить, проте багато людей починає думати, що «було б непогано поїхати десь на кілька днів», лише перед самими святковими вихідними. Тоді, коли вже неможливо домовитись ні про квитки на поїзд, ні про житло. Тож якщо у шафі припадає пилом рюкзак, а серед останніх фотосесій — лише хроніки гулянок та краєвид з балкона, — саме час вирушати у подорож. «УМ» допоможе визначитись, де і як провести омріяні вихідні!
Понад два століття після іспанського завоювання ні вчені, ні авантюристи не надавали особливого значення півострову Юкатан. А непроникна стіна джунглів зберігала його таємниці краще, ніж найтовщі шари землі, нанесені протягом століть. Лише у XIX столітті на Юкатані виявили величні міста, споруджені стародавніми майя. Нині відомо більш як сто великих і маленьких міст. Це — таємничий світ, що існував півтори тисячі років і залишив безліч історичних питань. Питань відкритих, подекуди — риторичних. Вони дають вченим шанс нескінченно доводити свої теорії. А мандрівникам — насолоджуватись, дивуватись, не йняти віри...
