Він до останнього тримався на висоті. Кожна зустріч із Юрієм Іллєнком була безпосереднім доторком до кінематографа. У товаристві режисер з’являвся з випрямленою спиною, орлиним поглядом. Його вмінню завжди бути молодим і стильним міг би позаздрити кожен молодик: у свої 74 роки легенда українського кіно Юрій Іллєнко виглядав перфектно, завжди у стильному костюмі, з атласною хусткою на шиї і молодечим азартом у погляді.

Троє працівниць районної телерадіокомпанії «Гадяч» — редактор Наталя Мироненко, ведуча програм Ольга Зінченко та звукооператор Юлія Крамаренко — написали листа заступниці глави адміністрації Президента й колишній колезі по радіожурналістиці Ганні Герман. Однак його авторки не прагнуть вставити свої п’ять копійок у дискусії про свободу слова, які так полюбляє пані Ганна. І не запитують її, чи існує в Україні за «нової–старої» влади тиск на ЗМІ та чи впроваджується цензура. Бо ж про все те жінки з райцентру Гадяч знають краще, ніж сьогоднішні завсідники Банкової...

У нашій державі існує своя, унікальна, пенсійна «справедливість». Неймовірно, але тільки в Україні у двох осіб із однаковим стажем та заробітком до 1 липня 2000 року розміри пенсій можуть відрізнятися майже... на тисячу гривень за місяць. Причому меншу пенсію отримує особа, яка працювала після 1 липня 2000 року і заробляла додатковий стаж. До слова, цей несправедливий принцип обчислення пенсії існує лише в пенсійному забезпеченні мільйонів звичайних українських громадян, яким призначається пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Така «математика» не стосується народних депутатів, прокурорів, суддів, державних службовців — їхні пенсії обчислюються відповідно до «привілейованих» законів — у розмірі 90% від заробітку за останній місяць роботи на високій посаді.

Скільки правозахисники та економісти не вказували чиновникам на несправедливість пенсійної системи — реакції жодної. Воно й зрозуміло: «державних мужів» їхня пенсія влаштовує.

Іноземні моделі страхової медицини здаються дуже привабливими для українських чиновників. Мовляв, завдяки такій реформі й фінансове забезпечення лікарень поліпшиться, і діагностичні апарати будуть сучаснішими, і лікування здійснюватиметься чітко згідно з протоколами, затвердженими на найвищому рівні. Утім мало хто згадує про серйозні проблеми, які дошкуляють мешканцям цивілізованих «застрахованих» країн. Якими ж вимальовуються наші перспективи в цьому напрямі? Із цим запитанням «УМ» звернулася до члена–кореспондента Академії медичних наук України, завідувача кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти, професора Миколи Поліщука — колишнього міністра охорони здоров’я, який активно працював над проектом закону про медичне страхування.

Прем’єр–міністр Микола Азаров періодично запевняє своїх співвітчизників, що жодних проблем із боргами у нашої держави не існує. Остання така заява прозвучала перед вихідними. «Державний борг перебуває на контрольованому рівні», — заявив Прем’єр і, за традицією, знову нагадав про діяльність своєї попередниці Юлії Тимошенко, яка збільшила борг із 10 до 32% ВВП. Такої ж думки — що в країні все добре — дотримується і коаліційний партнер «регіоналів», Голова Верховної Ради Володимир Литвин. «Зовнішній борг мізерний — порівняно з критичним, вище якого не можна підніматися», — запевнив спікер.

Афішу Театру «Сузір’я» запрудило кохання у всіх його проявах. Почуття, завдяки якому людство продовжує свою еволюцію, не лише закладено в сюжет більшості вистав — воно почало вибиратися назовні й сьогодні присутнє в назвах аж трьох спектаклів театру. «У колі кохання», «Все про кохання», а тепер і «Момент кохання» — як зауважив керівник «Сузір’я» Олексій Кужельний, час уже робити якийсь тематичний спецпроект.

У неділю ввечері на церемонії закриття 21–го за рахунком фестивалю «Кінотавр» у Зимовому театрі в Сочі роздали призи найкращим російським фільмам. Дві основні нагороди серед 13 кінокартин отримали «Перемир’я» Світлани Проскуріної (гран–прі) та «Щастя моє» Сергія Лозниці (за режисуру). За день до оголошення переможців Лозниця також отримав відзнаку Гільдії кінознавців і кінокритиків. Те, що приз за найкращу режисуру присудили стрічці «Щастя моє», у деяких кінокритиків викликало хвилю обурення. Перший ігровий фільм відомого на широтах СНД документаліста («Сьогодні ми побудуємо дім», «Поселення», «Портрет», «Пейзаж», «Фабрика») звинуватили у «рваному сюжеті», «підробці під документальність» і плагіаті російських кінокартин 90–х років. Президент фестивалю «Кінотавр» Олександр Роднянський вважає «Щастя моє» суперечливим, однак запевняє, що ніяких політичних інтересів у наданні нагороди не було. «Приз прису­джували члени журі. Давали його, виходячи з професійних критеріїв», — повідомив журналістам Роднянський.

Відстань між попереднім релізом «Хата скраю села» легендарної київської формації та диском «Йшов я небом», який видано цими днями, становить цілих сім років... Хоча ті роки й були наповнені насиченою концертною діяльністю. За цей час удалося реалізувати дуже цікаву роботу — альбом–трибют «Очі відьми», в якому з десяток українських команд виконують по–своєму пісні «Вія», які самі ж і відбирали як найулюбленіші (зокрема «Кому Вниз» і «Піккардійська терція» презентують власні, надзвичайно талановиті версії пісень «Вія» — відповідно, «Серед тіней» та «Очі відьми»). Окрім того, Литвинюк і Добрий–Вечір видали екстранеординарну збірку української незалежної рок–сцени «Радіо Україна», яка мала неабиякий розголос у мережі.

Серія жорстоких і безглуздих убивств на Дніпропетровщині, коли троє хлопців позбавили життя 21 людину, вразила не лише Україну, а й увесь світ. Навіть найдальшій від нас країні Чилі до цього виявили настільки великий інтерес, що до Дніпропетровська завітала знімальна група телеканалу MEGAVISION.

Рідня Євгена Левченка, який із серпня минулого року перебуває під слідством у Маріупольському слідчому ізоляторі тимчасового утримання, занепокоєна станом здоров’я свого родича. І недарма. У підсудного — відкрита форма туберкульозу, а ліків у тюремному закладі немає. Принаймні так вважають рідні Левченка. Рідний брат хворого підсудного навіть публічно звернувся по допомогу до громадськості й журналістів, щоб знайти однодумців та якось вирішити проблему.