Кризовий стан в енергетичній галузі вимагає сміливих рішень. Утім сьогодні суспільство стривожене і задається питанням: а чи не надто сміливими є кроки сьогоднішнього уряду? Йдеться про «купівлю» «Газпромом» української ГТС разом із «Нафтогазом», злиття вітчизняного атомного сектору з російським, що відбувається рекордними за швидкістю темпами. Зрештою, якою є державна стратегія щодо основних вітчизняних енергетичних активів, у чому полягають національні інтереси і які проблеми для наших нащадків можуть створити непродумані рішення влади у цій сфері? Про це ми вирішили запитати у відомого експерта, колишнього представника Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського.

Якби не дивовижний збіг обставин, багаторічна дружба двох лікарів найвищого рівня та очевидне втручання вищих сил, чотиримісячна Марійка сьогодні б не тягнула ручки до мами. Важко в це повірити, але два місяці тому дівчинка мала три надзвичайно важкі патології — ваду серця, проблеми з бронхами і пухлину завбільшки з дитячу голову. Дитину називали неоперабельною і радили мамі змиритися з неминучим згасанням. А сьогодні маля називають першим і поки єдиним у світі пацієнтом, якому виконали унікальну в своєму роді операцію. Завдяки якій, до речі, Марійка стала абсолютно здоровою…

Учора Верховна Рада Криму на пленарному засіданні більшістю голосів — відповідно (67 та 69 із 90) задовольнила подання глави уряду АРК Василя Джарти щодо звільнення з посад свого заступника Юрія Корнілова та міністра освіти Валерія Лаврова. Ці кадрові рішення стали наслідком конфлікту інтересів «донецьких» та комуністів у коаліційному уряді автономії.

Відколи людство придумало гроші, його роздирають протиріччя. Гроші — зло, але чомусь цього зла кожному хочеться якнайбільше. Гроші не головне, але й без них — ніяк. Бути заможним у бідній країні — непристойно, але чи багато знайдеться бажаючих, які не хотіли б опинитися на місці багатія? Про гроші та про те, як вони правлять світом, ми розмовляємо з дніпропетровцем Михайлом Арошенком, автором серії книжок «Час і гроші», започаткованої 16 років тому.

Не наша назва цієї нашої рослини проросла корінням ще з античності. М’ята, mentha, шанувалася давніми греками не менше, ніж розмарин чи шавлія, усі ці необов’язкові інгредієнти, без яких страва втрачає не те що смак — його відтінки. Mentha була німфою. Як кожна німфа — закоханою. І як далеко не кожна — коханою. Їхні любощі з царем підземного царства Аїдом підгледіла Аїдова дружина — й перетворила беззахисну німфу на траву з холодним смаком, сиріч м’яту. Навряд чи Мента пораділа б, якби її перетво­рили на рослину­ солодку. Але саме така легенда дійшла до нас у вигляді запашного листочка, схожого на глуху кропиву. А ментолом стали називати «холодну» тонізуючу речовину, яку виділяють з ефірних масел м’яти. Давні греки взагалі полюбляли менту — вже не у вигляді німфи, а у вигляді трави, такого собі чар–зілля, що вплітали у вінки під час релігійних відправ, заїдали нею жирні страви на оргіях, додавали до вина, вживали як ліки від розладів шлунку та укусів комах. А от воїнам Стародавньої Греції куштувати м’яту було зась, адже вона містить афродизіак, тож вважалося, що легіонер, який наївся м’яти, захоче жінку, і це відволікатиме його від битви.

Найкраще втамовують спрагу легкі гарячі напої, всілякі чаї та узвари. Таку істину доводять люди Сходу, які в спекотних краях народжуються, живуть і виживають. Проте у палючий сонячний день нам все одно хочеться холодного, рідкого і смачного.

Пересічному громадянину Ганс Крістіан Андерсен відомий передусім як автор казок, з якими входило в життя не одне покоління. А от якби він їх не писав — чи знав би про нього світ? Жителі Скандинавії переконливо стверджують: «Так!». І в Данії, і в інших країнах досі читають вірші, романи, драми, дорожні нотатки, що вийшли з–під пера вдумливого спостерігача за життям, і вважають його літературним класиком. Навіть сам Андерсен теж довго ставився до своїх казок як до розваг на дозвіллі і тільки тоді, коли вони раптом набули популярності, почав активніше розробляти цей жанр, який і став вершиною творчості.

...Якось, знайомлячись із відомим у православному світі Манявським скитом на початках його відродження, я піднявся до Блаженного каменя, що височіє неподалік монастиря. Із брили, не позначеної жодною тріщиною, після 200 років «засухи» знову почала скапувати цілюща вода, дуже помічна, хвалилися тамтешні ченці, при хворобах суглобів, очей та загоюванні ран. Щоправда, цей месидж скептики відразу сприйняли якщо не іронічно, то з очевидною недовірою. Мовляв, поки не підтвердиться чарівна сила монастирської Н2О офіційними науковими висновками — це вигадки для легковірних паломників. Коментуючи такі закиди, тодішній ігумен монастиря о. Юліан у розмові зі мною по–філософськи зауважив: «Зцілення просто так не відбувається. До джерел із цілющою водою чи до чудотворних ікон треба йти зовсім з іншим станом душі, ніж в аптеку чи до шпиталю. Без щирої неустанної молитви і безмежної віри в поміч Всевишнього марно сподіватися дива».

Що б там не говорили матеріалісти ортодоксального «обряду», але тисячі галичан і сьогодні, у ХХІ столітті, щиро вірять в особливу духовну ауру святих місць та заступництво Богоматері, чудотворні ікони якої збереглися у восьми з дванадцяти населених пунктів Івано–Франківщини. Тож про дива колишні і з’яву сучасних божественних знаків розмовляємо з відомим прикарпатським дослідником, провідним редактором інформаційно–видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Іваном Драбчуком.

Ще не вщухли протести громадськості з приводу загадкової загибелі у Шевченківському райуправлінні міліції 20–річного студента Ігоря Індила, а службову перевірку за фактом його смерті досі не завершено, як керівництву міліції Києва довелося призначити іншу перевірку в іншому районному підрозділі. Цього разу у Святошинському райуправлінні міліції столиці знайшли повішеним 25–річного Дмитра Ящука. Сам повісився чи допомогли?

Посадовці приватного підприємства зі Жмеринки, мабуть, так би й займались статутними видами діяльності (вичинка шкури великої рогатої худоби та її продаж на внутрішньому і зовнішньому ринках), якби не спокусилися на незрівнянно рентабельніший спосіб отримати прибутки на відшкодуванні ПДВ за фіктивний експорт.