На Різницькій свої «вибори»

На Різницькій свої «вибори»

Менш ніж за два місяці добігає кінця п’ятирічна каденція Генерального прокурора Олександра Медведька. З усіх очільників Генпрокуратури в роки незалежності Олександр Іванович — єдиний, кому вдалося утриматися на цій посаді весь відведений Конституцією термін. Ще 3 листопада 2005 року народні депутати України 303 голосами затвердили його кандидатуру, подану до парламенту Президентом Ющенком. Одразу після обрання главою держави Віктора Януковича з’явилося чимало охочих посісти крісло Медведька, незважаючи на його «правильне», з точки зору нової влади, донецьке походження. Але ж і серед заступників Генерального вистачає уродженців Донбасу. Втім навесні нова влада неофіційно вирішила дати керманичу ГПУ відпрацювати свій термін повністю. Сам пан Медведько донедавна волів не коментувати тему своїх подальших перспектив та ймовірних наступників на посаді. Й лише зараз заявив пресі, що «розглядає можливість свого перепризначення на посаду Генпрокурора». Отож можна вважати, що й на Різницькій стартувала своя «передвиборча кампанія»?

Що робити з безсоромними

Що робити з безсоромними

Влада, яка не має програми, починає зі зміни законів.

Згадаймо, що в «Історії одного города», а саме — города Глупова, Салтиков–Щедрін виводить ряд градоначальників, які бачили, що закони у Глупові не діють, тому приходили зі своїми законами. Серед них був і прожект «Об упразднении всех наук, с таким, однако, расчетом, чтоб российское государство в учености было впереди всех».

Герої йдуть у «Нашу Україну»

Призначити повноцінного голову політвиконкому (замість Романа Безсмертного, який уже півроку працює послом у Білорусі), обрати нових першого заступника і заступника голови політради, окреслити цілі на виборчу кампанію — такі завдання стоять перед членами політичної ради партії «Наша Україна», які зберуться сьогодні в Києві. Ви­бори, що стартують також сьогодні, мають показати, чи готова партія екс–Президента Віктора Ющенка відповісти на виклики часу й залишитися на плаву в нових політичних реаліях.

«Велико–могутній» бар’єр для «солов’їної»

Політики з опозиційного табору справедливо вважають внесений представниками коаліції на розгляд парламенту проект закону «Про мови в Україні» спробою витіснити з ужитку українську мову. В опозиції передбачають, що, хоча наразі і не йдеться про присвоєння російській статусу «другої державної», розгляд цього законопроекту у стінах парламенту матиме «вибуховий характер». І закликають громадськість чинити жорсткий опір намірам влади. Нагадаємо, автори нового закону — «регіонал» Олександр Єфремов, лідер Компартії Петро Симоненко та депутат від Блоку Литвина Сергій Гриневецький — пропонують дозволити використання російської мови практично в усіх сферах діяльності, включаючи діловодство та освіту.

Археологія vs билини

Археологія vs билини

Археолог Михайло Відейко далі тішить масового читача популярним викладом давньої історії України. Щойно вийшла книжка «Україна: від Русі до Святої Русі» (К.: Кріон), присвячена сторіччю нашої минувшини, яке автор називає «билинним».

Олександр Кошиць: дипломатія високого мистецтва

Олександр Кошиць: дипломатія високого мистецтва

«Вам заперечують існування вашої нації, але ваші співаки доводять світові, що ця нація має незрівнянно могутню і музикальну душу». Так захоплено французька інтелігенція відзначала безпрецедентний успіх виступів хору під орудою Олександра Кошиця у Франції. На думку істориків, ці виступи і сам маестро зробили на початку 1920–х років для України чи не більше, ніж увесь дипломатичний корпус. За радянських часів на батьківщині його ім’я замовчували, тоді як за кордоном Кошиця ставили в ряд найвидатніших диригентів ХХ століття. Сьогодні деякі культурологи вважають його фігурою за масштабом та неповторністю таланту рівною Тарасові Шевченку.

«Навіть із мертвим Джеймсом воюють»

«Навіть із мертвим Джеймсом воюють»

Учора в Києво–Могилянській академії урочисто відкрили меморіальний кабінет Джеймса Мейса. Саме цей американський історик відкрив українцям страшну правду про події 1932—1933 років. І саме він довів, що Голодомор не був випадковістю, а цинічним злочином радянської влади, який заслуговує на визначення «геноцид». У 2005 році його вдова Наталя Дзюбенко–Мейс передала до «Могилянки», де викладав її чоловік, першу частину його архіву та книжкової колекції, за кілька років удалось «повернути» в Україну і другу — «американську» — частину. Саме такою була воля дослідника, який хотів, щоб його бібліотека — а це майже 2500 унікальних друкованих видань — потрапила до України й активно використовувалася.

Ми навіть як слід не спромоглися подякувати Джеймсу Мейсу за те, що допоміг розкрити ту страшну сторінку нашої минувшини й повернути історичну пам’ять, а нас знову змушують усе забути. Чи можливо це — ми говоримо з його вдовою Наталею Дзюбенко–Мейс.

Уїк–енд зриває Zeta

«З об’єктивних причин офіс компанії Zeta тимчасово припиняє свою роботу. Чартерні програми на вильоти з Києва до Спліта, Пули і Тівата, починаючи з 11 вересня, скасовано. Повернення коштів і претензії приймаються в установленому законом порядку», — таке звернення до клієнтів та партнерів опубліковане на офіційному сайті компанії. Через якi «об’єктивнi причини» туристів кинули напризволяще, «УМ» так і не вдалося дізнатись — телефони компанії не відповідають. Єдине, що відомо достеменно, — тим, хто вилетів напередодні на відпочинок від цієї туркомпанії, відпочинком «і не пахне». Клієнтів Zeta не приймають на поселення або ж виселяють із готелів, люди за свій кошт шукають місце для ночівлі. Українці здивовані, адже заплатили «живі гроші», отримали на руки ваучери, де було включено переліт, трансфер, готель, харчування та екскурсії. А коли прилетіли до місця відпочинку, виявилось, що гроші від української компанії в готелі не поступили (Zeta працювала з ними без посередників. — Авт.).