Шостого лютого мине п’ять років із того дня, як стало зрозуміло, що група з 14 компаній «Еліта–Центр» — хитро продумана афера, а її організатори — послідовники напівлітературного героя Остапа Бендера та ще не забутого директора «МММ» Льоні Голубкова.

Суди, мітинги й голодування — все це пройшли ошукані інвестори, які сподівалися отримати омріяні квадратні метри столичного житла, а натомість стали жертвами будівельного «гоп–стопу».

Наприкінці минулого року ці люди отримали добру звістку — депутати Київради під тиском активістів прийняли рішення про забезпечення ошуканих житлом. Про велику аферу і першу 31–квартирну «ластівку» для інвесторів — у матеріалі «УМ».

Якщо попросити назвати десятку людей, які можуть презентувати Суми, до неї, гадаю, неодмінно ввійде Леонід Мельник, професор, завідувач кафедри економіки Сумського державного університету. Педагог, який ще в радянські часи заохотив студентів до вивчення іноземної мови — аж до захисту дипломів англійською. Колишній завзятий кавеенщик. Один із небагатьох вишівських викладачів, який мав мужність підтримати студентську революцію на траві, коли багато хто побоявся це зробити. Любитель баскетболу, який і сьогодні регулярно з’являється на майданчику. Автор та упорядник багатьох видань, зокрема й міжнародних. Лише наприкінці минулого року відбулася презентація міжнародної монографії «Соціально–економічні проблеми інформаційного суспільства», а в лютому Леонід Мельник уже готує презентацію наступну — монографії з питань екології.

Три постріли пролунало вчора в центрі столиці близько 10.30 за адресою Ярославів Вал, 3. Перехожі могли подумати, що тут відбуваються бандитські розбiрки, утiм, насправді протистояння мало комерційний характер, а під кулю могли потрапити судовий виконавець та двоє дільничних інспекторів міліції. Як пояснив «УМ» речник столичної міліції Володимир Поліщук, з двоповерхового флігеля, площа якого становить майже 500 кв. м, мала виселитися одна фірма — ТОВ «Інтернаціональний туристичний сервіс», і вселитися інша — Іnmedco Limited (Великобританія). Уся процедура — згідно з рiшенням Господарського суду Києва, ухваленого на користь останньої фірми. Тим більше що будівля перебуває у комунальній власності КМДА, яка й надала приміщення в суборенду британцям ще у 2010 році.

Учора байбак–синоптик iз селища Гайдари «виніс свій вирок». Значить, весна цього року буде ранньою, i першi струмки побiжать уже через шiсть тижнiв. Це добра новина. Проте є й невесела. «Вибачте, але лютий буде морозним, — додав пiсля втiшного прогнозу хранитель Тимка II Вiктор Токарський. — Байбак хоч i прокинувся кiлька днiв тому, проте не їсть i не п’є. Це означає, що до березня можуть бути дуже сильнi морози».

Коли в Україні лише заходить мова про обмеження привілеїв для можновладців або їх прислужників, державні мужі відразу починають «розмахувати» Конституцією і кивати на свої «обмежені права». Коли ж ідеться про звичайних українських громадян, то про їхні права навіть ніхто й не згадує. Красномовний приклад — підвищення пенсійного віку для жінок. Влада, не втомлюючись, розказує, що готує справжнє «благо» для українок. Однак насправді підвищення пенсійного віку нашим жінкам не принесе нічого хорошого.

У лютому 1921 року тодішній головнокомандувач усіма збройними силами Російської республіки Лев Каменєв у доповіді Леніну про стан боротьби з бандитизмом змушений був визнати, що «банди на території України мають характер місцевих організацій, які користуються підтримкою та співчуттям населення. Сила банд коливається від 100—250 бійців і має загальну чисельність близько 2500 бійців». У березні 1921 року V Всеукраїнський з’їзд Рад, організований більшовиками, прийняв рішення про посилення боротьби з «бандитизмом», тобто проти всіх своїх політичних супротивників, оголосивши це «государственной задачей первостепенной важности». У липні 1921 року в офіційній доповідній записці Каменєва згадується 18 повстанських загонів лише на Донбасі, які об’єднували близько 1500 кіннотників та мали 19 кулеметів.

«У зв’язку з вашим зверненням на ім’я глави держави щодо окремих тенденцій державно–церковних відносин в Україні та питань, пов’язаних iз діяльністю Української православної церкви Київського патріархату, повідомляємо, що відповідним центральним і місцевим органам виконавчої влади доручено вжити необхідних заходів для їх врегулювання», — йдеться у лаконічній відповіді з адміністрації Президента на лист Патріарха Київського і всієї Руси–України Філарета, переданiй учора до патріаршої резиденції. ЇЇ розповсюдила прес–служба УПЦ КП. Текст відповіді підписав керівник Головного управління документального забезпечення Олег Рафальський, і надійшла вона через півтора місяця після запиту. Нагадаємо, що лист владики Філарета до Президента було надіслано 13 грудня минулого року. Там ішлося про утиски Української православної церкви Київського патріархату з боку влади, про те, що влада надає перевагу лише одній конфесії і навіть не відповідає на звернення й листи, що їх надсилає Київська патріархія.

Першого лютого Верховна Рада у першому читанні прийняла законопроект про внесення змін до закону про телебачення і радіомовлення. За нього проголосували — з другої спроби, бо за результатом першої він не набрав потрібної кількості голосів, — 240 депутатів: члени фракцій Партії регіонів, КПУ, Блоку Литвина та позафракційні. Ті, хто за офіційною версією дбає, щоб вітчизняний інформаційний простір відповідав вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення. За красиво–правильним прикриттям — антиукраїнська суть. Зареєстрований ще 26 квітня минулого року законопроект, поданий «регіоналкою» Оленою Бондаренко, пропонує вилучити із закону квоти для національного музичного продукту — норму про те, що музичних творів українських авторів чи виконавців у ефірі має бути не менше 50 відсотків.