Усі ми добре пам’ятаємо, що треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Утiм не менш відомий і правильний інший філософський постулат — про те, що ніщо так міцно не об’єднує, як спільне столування. А коли ж як не у свято згадати про не раз перевірену мудрість. І День святого Валентина, який сердечками у крамницях уже активно нагадує про своє наближення, послугує найдоречнішим приводом організувати сніданок, обід чи вечерю на двох.
Один з атрибутів романтичного народного свята закоханих в Італії — солодощі. У країні–«чобітку» День святого Валентина називають просто «солодким». Тому який же стіл 14 лютого без торта чи печива?!
На п’ять Шевченківських премій, які буквально завтра вже й проголосують члени Шевченківського комітету, в сухому підсумку, в короткому списку претендують 12 митців, серед них Павло Вольвач із книжкою «Триб», що має на обкладинці бурлюківського «Князя Святослава». Фактично він «прийшов» до Комітету не з однією книжкою, а з двома, бо в цю збірку помістилася й попередня — «Тривання подорожі», яка виходила в 2007 році у тернопільському видавництві «Богдан». А взагалі–то в неї помістилося минуле поета — все до краплі, плюс його останній досвід — ходінь, розмов, поїздок, думок, київського письменницько–журналістського життя. Є письменники, які міняють світогляд на кожному етапі свого життя, Павло Вольвач доточує новопрожиті вірші до попередніх, і в київському Вольвачі легко впізнається запорізький — його туга, нудьга, романтика індустріальних околиць, проблиски безпричинного щастя — від сонця, друзів, степу чи дощу.
Ансамбль «Роксоланія» виник одночасно з відділенням музичної фольклористики десять років тому з ініціативи фундатора кафедри фольклористики Національного університету імені Шевченка Лідії Францівни Дунаєвської та професора фольклористики Івана Якимовича Павленка, який і очолює цей колектив. «Роксоланія», лауреат численних міжнародних та всеукраїнських конкурсів, нещодавно успішно представляла народне мистецтво України в рамках культурно–освітнього проекту «Осака в світі», який здійснюється на спонсорську допомогу японських громадян. Українські студенти виступили в семи містах Японії. У першому відділенні концерту японцям була представлена обрядово–ритуальна творчість українців: фрагменти святкування Різдва Христового, Меланки і Василя, веснянок і хороводних пісень у сценічній дії, кустових пісень, притаманних українському Поліссю, сцени весільного обряду наряжання молодої, записані в селі Красне Бахмацького району Чернігівської області. Друге відділення присвятили ліричним та жартівливим пісням, народним танцям.
«Вікіліксом» для тих, хто намагається знову спотворити нашу історію, назвав голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко сайт «Народна війна» — про історію українського визвольного руху 1917—32 років. Цю веб–сторінку презентували вчора в приміщенні київського товариства «Меморіал». В її основу покладено електронну версію однойменної виставки, що експонувалася восени 2010–го в «Українському домі». Нині ж, за підтримки партії «Наша Україна» та Інституту Президента Віктора Ющенка десятки тисяч документів, фотографій та аналітичних текстів стали доступними у планетарному масштабі. Це своєрідний віртуальний музей потужної збройної боротьби проти нелюдської влади, зламати яку вдалося лише через злочин Великого голоду. Інформаційну базу для сайту науковці–історики напрацьовували понад два роки. У 18 областях голова київського «Меморіалу» з колегами скопіював понад 70 тисяч документів в історичних та галузевих архівах, зокрема в розсекречених фондах архіву СБУ. Примiром, уперше вдалося зібрати статистичні дані про кількість повстанських загонів та збройних виступів проти окупаційної влади в Україні. «Ця виставка — про боротьбу, що велася в кожній українській області, в кожному районі», — каже голова київського «Меморіалу» Роман Круцик.
У родині голови Верховного Суду Василя Онопенка знову проблеми: мало того, що наразі в СІЗО перебуває його зять Євген Корнійчук, так тепер слідчі Генпрокуратури намагаються встановити місцеперебування його молодшої доньки Ірини та її колишнього чоловіка Володимира Котлярова. Обох хочуть допитати в рамках порушеної щодо них справи за фактом шахрайства. Як учора повідомили в ГПУ, парочку підозрюють у тому, що вони не повернули позичені в 2008 році 2,4 млн. грн. (або 300 тис. доларів США). Неофіційно ж на Різницькій нібито вказують, що частина з цих грошей нібито знадобилася саме голові ВСУ «для вирішення якогось питання».
Виходом до чвертьфіналу відкритого чемпіонату Австралії Олександр Долгополов створив найбільшу сенсацію турніру. Відтак він знову став першою ракеткою України, піднявшись у рейтингу АТР на 14 позицій — до рекордного для себе 32–го місця. Однак ажіотаж навколо прізвища 22–річного киянина почався ще й через те, що саме після Мельбурна пішов поголос про можливу зміну Сашком громадянства — з українського на російське.
Перед тим як поспілкуватися з Долгополовим–молодшим, кореспондент «УМ» поговорив із його батьками — відомим тренером Олександром–старшим та чемпіонкою Європи з художньої гімнастики Оленою. Вони кажуть, що навколо історії зі зміною Сашком паспорта більше балачок, ніж правди. Підстави щось міняти дійсно є, але чи дійде до такого кардинального кроку — наразі не відомо. Врешті за столиком кафе з’явився й Сашко, який переодягнувся після тренування. Трохи втомлений. І, як здалося, застуджений.
«Туалет ван паунд. Адін фунт», — без звичної запопадливої усмішки киває в бік таблички з літерами WC єгиптянин у бедуїнському халаті. І, взявши монету, повертається до справи, від якої ми його відволікли: допомагає кільком похмурим чоловікам вантажити пожитки в кузов пікапа. Пункт Хамса Таманін («85–й кілометр») стоїть рівно посеред шляху з курортної Хургади, розташованої на Червоному морі, до міста Луксор, колишньої стародавньої столиці Верхнього Єгипту. Зазвичай упродовж дня тут зупиняються сотні екскурсійних автобусів. Але тепер на стоянці порожньо. Торговці згортаються й вирушають по домівках. За зборами з розпачливим нявканням стежать зо два десятки котів. Їм вочевидь загрожує голодна смерть: без підгодівлі залишками від туристичних сніданків у пустельному передгір’ї не вижити. А туристи навіть за найсприятливішого розвитку подій повернуться в Єгипет не раніше, ніж через місяць. Якщо ж справдяться прогнози песимістів, країна фараонів може виявитися закритою для масового туризму на роки.
За різними прогнозами, протягом двох тижнів революції Єгипет, у якому надходження від туристичного бізнесу посідають друге місце за надходженнями в бюджет після Суецького каналу, втратив тільки за цією доходною статтею від 1 до 3,1 млрд. доларів. Поки туристів добровільно–примусово евакуйовували з країни, розбурханої антипрезидентськими протестами, в російських та українських ЗМІ й на інтернет–форумах спалахнула істерія. Повернувшись із Хургади, ми з подивом дізналися, що за цей час там «стріляли», «громили готелі», «давили автомобілі танками» та ледве не брали в заручники іноземних туристів. А насправді — як можна було побачити на власні очі й відчути на власній шкірі — туристи насолоджувалися відпочинком у готелях та про безлади в Каїрі попервах дізнавалися хіба що з телевізійних репортажів Бі–Бі–Сі та «Аль–Джазіри». На тлі численної дезінформації, психозу і протилежних за полярністю суджень однозначним залишається чи не єдиний висновок: Єгипет, заражений «туніським синдромом», як і Близький Схід загалом, більше не буде таким, як досі. Чому і як саме може змінитися найбільша за кількістю населення країна арабського світу, кореспонденти «УМ» намагалися розібратися на місці.
Купувати нові технології за кордоном і привозити звідти ж кваліфікованих спеціалістів — надто витратна справа. Тому великі бізнесові структури ініціювали непростий діалог з освітянами у формі першого виїзного засідання Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні (СПО) та Асоціації ректорів вищих технічних закладів України. Зі сказаного стало зрозуміло, що вітчизняний бізнес уже готовий купувати у науковців цікаві ідеї й запрошувати на роботу випускників навчальних закладів, якщо вчені їм запропонують справді новітні розробки, а студенти матимуть достатній рівень підготовки. «Нам би хотілося побудувати діалог, і щоб він був максимально ефективним, — сказав голова СПО Дмитро Фірташ, звертаючись до присутніх на засіданні керівників ВНЗ.
