Олена Воронова кілька днів тому спробувала влаштуватись на роботу офіціанткою до кав’ярні в центрі Києва. Заповнивши російською мовою анкету–резюме і поспілкувавшись російською з керівником закладу, дівчина згодом подзвонила їй, щоб остаточно підтвердити своє працевлаштування. По телефону дівчина говорила українською, сказавши  також, що українською мовою хоче розмовляти й на роботі. У відповідь Олена почула вимогу перейти на російську, якщо вона дійсно має намір працювати в цьо­му закладі. «Заради справедливості слід зауважити, що керівник не лаяла і не ображала мене», —  розповіла Олена, але висловила щире здивування з приводу того, навіщо мені «ця мова». Наголосивши, що власник кав’ярні, вірменин за національністю, звик спілкуватися російською, а отже, україномовну офіціантку не зрозуміє і «не витримає», керівник поставила вимогу розмовляти на роботі російською, якою, за її словами, дівчина володіє «цілком добре». Після таких слів Олена змушена була попрощатися з цією жінкою.

Фабула трагічної події, яка сталася 22 червня минулого року в центральному дніпропетровському парку імені Лазаря Глоби, дискусій нібито не викликала. Тричі судимий 27–річний Віктор Скворцов ударом ножа позбавив життя однолітка, колишнього співробітника міліції і спортсмена Костянтина Л. Рецидивіст убив молодого батька, людину в усіх відношеннях позитивну, — які тут можуть бути розходження в оцінках? Але обидві сторони інциденту трактують його причини по–різному. Мати Віктора Скворцова Людмила Олександрівна й адвокат Віктор Шведун запевняли автора в тому, що двоє нетверезих незнайомців самі зненацька напали і намагалися скинути хлопця з пішохідного моста в озеро. Захищаючись, той показав ножа, але нападників це нібито розізлило ще більше. І Костянтин Л. у сутичці на ножа у руці Скворцова фактично наштовхнувся. В іншої сторони пояснення свої: Костянтин Л. із приятелем невдало пожартували над незнайомим їм Віктором, і той ні з того ні з сього накинувся на них із ножем.

«Шестая часть зємлі с названьєм краткім Русь» уже не хоче бути «шостою». Про це свідчить потужне просування ідеї «русского міра» в усіх точках земної кулі, що особливо активізувалося в 2010 році. І то не лише ідея — у різних країнах світу «місцеве населення» з подивом спостерігає її реалізацію. Скажімо, безкровну війну за храми між РПЦ та закордонними православними громадами, підпорядкованими Константинополю. Російська держава купує ділянки землі в європейських столицях під будівництво нових величних соборів. І все тому, що храми Московського патріархату є символами російської присутності й осередками «просвітницької» роботи. Церква, за висловом міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, — союзниця його відомства і йде з ним «рука в руку». «Держава поки що недостатньо ефективно працює зі співвітчизниками за кордоном і в цьому потребує підтримки Російської православної церкви», — заявив президент РФ Дмитро Медведєв тиждень тому на зустрічі з учасниками Архієрейського собору РПЦ. Він наголосив, що церква має консолідувати багатомільйонний «Русскій мір» за кордонами Росії. А наприкінці січня шеф російських дипломатів Сергій Лавров запевнив учасників Міжнародних різдвяних читань у Кремлівському палаці, що всіляко підтримуватиме РПЦ у справі «зміцнення позицій та авторитету Росії на міжнародній арені».

Усіх запускати й нікого не випускати — здається, саме таким принципом керуються слідчі у справі про відпилювання голови та підрив пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Більше десяти членів організації ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери та позапартійних осіб досі перебувають за ґратами. Днями Запорізький обласний апеляційний суд не задовольнив скаргу запорізького студента Едуарда Андрющенка, який клопотав про своє звільнення з–під варти, мотивуючи це тим, що на момент руйнування пам’ятника Сталіну він і близько не був у районі запорізького обкому Компартії.

За неповний рік правління Президент Віктор Янукович наблизився до диктаторського режиму, як Леонід Кучма — аж в останній рік перебування на посту глави держави. До такого висновку схиляються більшість експертів, опитаних фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва напередодні річного ювілею Януковича на чолі держави.

Історик і політолог Олександр Палій, відомий статтями на історичну та політичну тематику у ЗМІ, написав повноцінний посібник–підручник «Історія України». Презентація книги, виданої ТОВ «Стилос», відбулася позавчора ввечері в київській книгарні «Є» за участю фонду «Україна–ЮНЕСКО».

Учора так і не розпочалося повторне слухання Ворошилівським райсудом Донецька справи колишнього міліціонера В’ячеслава Синенка. Судді та народні учасники засідання знову відправили резонансну справу особисто Генпрокурору Віктору Пшонці, який має організувати проведення додаткового розслідування. Суддя Людмила Лівочка вказала у рішенні, що Генпрокуратура не надала Феміді доказів вини обвинувачуваного.

У семи містах України розпочався експеримент iз викладання у школах «антиалкогольної грамоти», оскільки серед українських школярів та студентів значно зріс рівень вживання алкогольних напоїв. Тож відтепер про шкідливість спиртного дітям розповідатимуть, починаючи з 7–го класу. У рамках експерименту на курсі проводитимуть по дев’ять занять iз дітьми та їхніми батьками. «Ми не беремо елітарні чи проблемні школи, ми беремо усіх дітей», — запевнив директор Науково–методичного центру практичної психології і соціальної роботи Віталій Панок.

Ажіотаж на ринку продовольства почав охоплювати навіть родини деяких представників влади. Так, на вчорашньому Кабміні «губернатор» Буковини Михайло Папієв розповів, як його родина запаслася цукром. «Мені дзвонить мама і каже: «Міша, я купила мішок цукру. Я правильно зробила?» На що я їй кажу: «Мамо, звичайно неправильно. Ви будете їсти його кілька років, а комусь іншому не вистачить», — розповів Папієв. Екс–міністр соціальної політики вважає, що його мати піддалася паніці через «ажіотаж у пресі», відтак Папієв закликав журналістів не нагнітати ситуацію.