Щоб влаштувати собі домашній японський обід, без походу у відділ супермаркету, де є розкладка «Усе для суші», чи замовлення в інтернет–магазині не обійтися. Якщо вам потрібен привід — 3 березня у Країні Схiдного Сонця — день дівчаток. Тож часу ще вдосталь, щоб придбати все необхідне і трохи потренуватися. Повірте, не тільки святі горшки ліплять, і не тільки нащадки самураїв уміють формувати різні суші–роли–сашимі.
Мода знову крокує планетою: після Нью–Йорка, де свої колекції традиційно представили не лише знані дизайнери, а й численні зірки–модельєри, центр уваги світових модників перемістився до Лондона. Тиждень моди сезону осінь/зима–2011 традиційно привабив і зірок шоу–бізнесу, і перших осіб Великої Британії. Скажімо, на показ легенди англійської моди Вів’єн Вествуд завітала дружина прем’єр–міністра Саманта Камерон, яка є постійною клієнткою іменитої кутюр’є.
Нестаріючий рокер Род Стюарт не стомлюється доводити, що є ще порох у порохівницях. У свої 66 років колишній фронтмен гурту The Faces увосьме став батьком.
Створили таке виробництво, яке функціонувало близько року, двоє мешканців Черкас. «Організатори підпільних цехів облаштували рибне виробництво на околиці міста, подалі від людського ока», — розповідає «Україні молодій» прес–офіцер черкаської податкової міліції Євген Кукла. За його словами, рибу, в основному лящів, «підпільники» коптили та в’ялили в антисанітарних умовах, не маючи на те жодного дозвільного документа. А готову продукцію збували на місцевих ринках за ціною 30—40 гривень за кілограм.
Конкурс на монумент жертвам Голодомору в столиці США проводили ще минулого року. Тоді й визначили роботу, яка мала би стояти у скверику на перетині трьох вулиць — North Capitol Street, Massachusetts Avenue, F Street — неподалік залізничної станції Union Station. Вибрали проект скульптора Олександра Дяченка, який автор назвав «Зруйнована планета» (до речі, у 1992 році Дяченко працював над пам’ятником жертвам Холокосту, встановленому в містечку Криве Озеро на Миколаївщині). Проте через відомі політичні процеси в Україні роботу в цьому напрямi загальмували й відновили тільки у лютому, відповідно до доручення Президента України.
Два роки тому режисер Юрій Розстальний покликав столичних театралів до Театру імені Франка на прем’єру вистави «На полі крові», головні ролі в якій виконали Остап Ступка та Дмитро Рибалевський. За час, що минув з дня прем’єри, спектакль не лише відвоював собі постійне місце у досить насиченому репертуарі театру, а й устиг побувати на гастролях містами України, в Москві, Парижі, Мюнхені. Та, як з’ясувалося, феєричний фінал вистави «На полі крові», в якому знесилений Прочанин так і не зміг збагнути доводів Юди, у цій історії про віру і зраду був зовсім не крапкою, а трикрапкою. Режисер, зачарований поемою Лесі Українки «Одержима», вирішив доповнити постановку ще одним актом. Нову виставу, перша частина якої називається «Одержима», а друга — «На полі крові», нарекли «Голгофою».
Чотири з п’яти презентованих громадськості видань так чи інакше пов’язані з історією України — цю закономірність було виявлено ще минулого року під час представлення переможців конкурсу. Цікаво, що такий прецедент організатори «Коронації» називають випадковістю: «Так відібрали експерти, але збіг цікавий», — коментує Тетяна Логуш. Натомість один із переможців, автор роману про Григорія Орлика Тимур Литовченко, називає таку «випадковість» «тріумфом історичного роману, який свідчить про поворот у мізках українців».
Цій жінці доля вдоста відміряла нелегких випробувань. Але й нагородила щедро — рiдкiсним талантом умiти бути потрiбною людям. І свiй безцiнний дар вона реалiзувала сповна. Бо у свої 85 рокiв киянка Вiра Климiвна Артамонова досі серед людей.
Довiреним лiкарем у Радi профспiлок України Вiра Климiвна працювала понад десять рокiв. Це велика робота, каже вона, по–дiловому схилившись над своїм величезним домашнiм письмовим столом. Вiдрядження в рiзнi областi України, на пiдприємства. Довелося навiть у шахти спускатися...
Ще змалку, коли сiм’я службовцiв Іванових переїхала з мiста Лебедин, що на Сумщинi, до Києва, дiвчинка на iм’я Вiра мрiяла i вiрила, що стане лiкарем. До початку вiйни вона закiнчила перший курс Київського медичного iнституту. Тодi батько i брат пiшли на фронт. Брат — добровольцем, хоча йому не було й вісімнадцяти. Мати ж iз доньками Вiрочкою та Оленкою вирушили в евакуацiю.
Великим любителем газет та журналів на Черкащині можна назвати мешканця райцентру Катеринопіль 74–річного Анатолія Фартухова. На 2011 рік він передплатив періодики на тисячу гривень. Тож до його оселі листоноша тепер приходить щодня. «Люблю читати. І вдень, і ввечері, коли є вільний час, переглядаю газети та журнали. Хочу знати закони, постанови, цікавлюся політикою, наукою, подобаються історичні матеріали, розповіді про життя людей. А «Україну молоду» читаю дуже давно», — розповів Анатолій Юхимович.
