У переддень професійного свята працівників Служби безпеки України варто згадати розробника стратегії і тактики національного захисту — генерала Миколу Арсенича. При творенні структури СБ Організації українських націоналістів він спирався на досвід спецслужб країн Європи. Згодом створена ним Служба безпеки охопила підпілля визвольного руху майже на всіх теренах України. А чекісти мусили ретельно вивчати особливості феномену української спецслужби і роками вистежувати її шефа. Енкаведисти були переконані, що, знищивши керовану ним СБ, вони нарешті здолають потужне підпілля «самостійників». Через десятиліття КДБ видаватиме інструкції, що «для борьби с чєчєнскімі сєпаратістами следуєт ізучіть опит Западной Украіни».

Минулого року, до 100–ліття Арсенича, вийшла друком книга «Генерал Микола Арсенич: життя та діяльність шефа СБ ОУН». Її автори, працівники Архіву СБУ Олександр Іщук та Валерій Огороднік, збирали інформацію про свого героя по крихтах. Адже цей майстерний конспіратор не залишав по собі слідів. А відповідні документи в архіві КГБ переважно знищені...

Уродженка Луганська Ірина Бережна розпочинала власний трудовий шлях як приватний нотаріус. Утім волею долі після дострокових парламентських виборів восени 2007 року безпартійний столичний нотаріус стала народним депутатом (№151 за списками Партії регіонів). Під куполом ВР 30–річна депутат як член Комітету з питань правосуддя переважно переймається питаннями євроінтеграції, законодавчого реформування нотаріату, судової системи, корпоративного права тощо. Саме на ці теми пані Бережна погодилася дати відповіді «УМ».

У вересні цього року — якщо цьому сприятимуть всі зірки — розпочнуться зйомки амбітного українського проекту, заанонсованого минулого року Оленою Фетісовою та Романом Балаяном. Біографічна драма «Параджанов» присвячена 90–літтю майстра (ювілей святкуватимемо у 2014 році). Озвучений бюджет картини чималий — один мільйон 980 тисяч євро, реалізувати його автори проекту збираються із копродюсерами з Нідерландів, Грузії та Вірменії. Сьогодні робота над фільмом виходить на реальні стартові рейки: протягом травня мають бути підписані усі контракти, а головне — знайшовся виконавець головної ролі, який також буде співрежисером картини разом із Оленою Фетісовою. Це французький актор вірменського походження Серж Аведікян, людина з цікавою долею й оригінальним творчим підходом: минулого року його короткометражна анімаційна стрічка Chienne d’histoire (українська прокатна назва — «Собачий острів») отримала Золоту пальмову гілку Канн.

Із актором ми зустрілися в Києві, під час його чергових консультаційних відвідин України. При першому ж контакті з 55–річним Сержем Аведікяном виникають стійкі асоціації із Сергієм Параджановим. Така ж сива борода, той же бешкетливий погляд оливкових очей, жива жестикуляція. Сам же актор активно культивує містичний підтекст перевтілення в геніального художника, розповідаючи історії про знайомство з Параджановим і їхнє особливе відчуття один одного. Олена Фетісова також підтримує цю думку: «Ми з Романом Балаяном довго переймалися тим, якого актора запросити на роль Пара­джанова, адже від цього залежить весь проект. Потім згадали про Сержа, якого я бачила в Єревані на фестивалі «Золотий абрикос». Коли ми з ним зустрілися, то він був без бороди, тобто ще не в тому образі, яким ви його побачили, але я відчула, що він зможе. Й Роман Гургенович, наш креативний продюсер, мене підтримав. Уже потім виявилося, що Серж знав Параджанова».

«Народний дім у Перемишлі — це історія, сьогодення і, сподіваємося, наше майбутнє», — у розмові з «Україною молодою» голова Об’єднання українців Польщі Петро Тима радіє події, яка днями відбулася біля західного кордону України: після 65 років перебування у власності Польщі перемишльський Народний дім знову став майном української громади. Міська влада продала будинок Об’єднанню українців Польщі, взявши за це символічну плату — 1 відсоток від вартості нерухомості (угода обійшлася у 30 тисяч злотих — це близько 82 тисяч гривень).

Цього спортсмена, одного зі старожилів української збірної, недарма називають одним із найкращих снайперів у світовому чоловічому біатлоні. Попри не найвищу швидкість на дистанції, 33–річний Олександр Біланенко стріляє справді чудово: загальний показник влучань за сезон у нього зазвичай становить близько 90 відсотків. Цього року Біланенко, що проводить у збірній уже 12–й сезон, має найбільше досягнення за всю свою кар’єру — разом із командою естафетників він виборов бронзову медаль чемпіонату світу, що на початку березня проходив у Ханти–Мансійську. Успіх став історичним не лише для сумчанина, а й для всієї команди: наші чоловіки вперше в історії зійшли на світовий п’єдестал.

Дзвінок кореспондента «УМ» застав Біланенка в Сумах: Олександр щойно повернувся додому після тривалого переїзду з Норвегії, де проходив заключний етап Кубка світу. Біатлоніст люб’язно погодився розповісти про враження від останніх виступів, а також оцінити весь змагальний сезон.

Півтора десятка маленьких театрів iз власною концепцією і своїм баченням світу тут натхненно реалізовують своє право на вільний творчий політ і бажання бути іншими. Подібний експеримент уже сам по собі заслуговує на повагу, тому квитки у касі Харківського будинку актора розкуповуються задовго до початку репертуарних вистав, а кожна прем’єра стає головною новиною мистецького життя Харкова і предметом гострих дискусій. Як уживаються під одним дахом усі його невгамовні «квартиранти» і за якими правилами живуть? Це питання напередодні Дня театру, який відзначається 27 березня, «УМ» адресує директору Будинку актора Сергію Бичку.

Талановита людина є талановитою в усьому. Олег Скрипка, який передусім відомий як вокаліст гурту «Воплі Відоплясова», встигає і музику робити, і у фільмах зніматися, і читати на публіку легендарні п’єси Леся Подерв’янського разом iз самим автором. Нова задумка, плодами якої моторний Скрипка потішив своїх шанувальників, є більш звичною для первинного амплуа музиканта, утім, сам співак постає в ній зовсім не рок–н–рольником.

Європейському туру Deep Purple, який розпочався у жовтні минулого року, передували чутки про те, що це — останній творчий вояж музикантів. І хоча цю інформацію Ян Гіллан з товаришами спростували на своєму офіційному сайті, спростовувати її доводилося і перед кожним концертом: фанати воліють особисто пересвідчитися в тому, що більш ніж сорокалітня історія Deep Purple матиме продовження. Заспокоївши своїх шанувальників у Польщі, Бельгії, Франції, Швейцарії та Німеччині — а заодно продемонструвавши прекрасну творчу форму, — живі класики англійського року взяли курс на пострадянські країни. До Києва музиканти прибувають після концертів у Москві та Пітері, а в суботу полетять до Мінська.

Уже сьогодні, напередодні виходу альбому «Танець серця» (презентація якого відбудеться 2 квітня в Культурному центрі Києво–Могилянської академії), можна сміливо стверджувати, що цей реліз є на кілька голів вищий за попередні два й має всі шанси потрапити до найкращої десятки альбомів 2011 року. Попередні два альбоми об’єднував ідеологічний підхід: «Над диким полем» побудований на символах запорізького козацтва, «Полум’яна рута» відображає традиції Русі–України. За словами лідера й вокаліста гурту Сергія Василюка, «Танець серця» розкриває не стільки громадянські позиції, скільки передає внутрішній душевний стан.

В опіковому відділенні Черкаської міської лікарні №1 більше місяця лікуються 26–річний Віктор Палкін та його 58–річна мати Віра Яківна із села Домантове Золотоніського району. Вони постраждали від вибуху газового балону. Мати та син отримали численні опіки, але, на щастя, встигли вибігти на двір. У ту ж мить їхня хата завалилася.