Коломийський міськрайонний суд засудив двох учасників нападу на Василя Дем’яніва до ув’язнення, проте сам потерпілий учора повідомив «УМ», що подаватиме апеляцію на рішення суду, позаяк не згоден з обвинувальним висновком. Наша газета вже інформувала про замах на життя головного редактора «Коломийського вісника», який стався ввечері 23 березня минулого року в Коломиї неподалік будинку, в якому мешкає Дем’янів. Двоє нападників завдали відомому прикарпатському журналістові важких черепно–мозкових травм та зламали ногу.

Про кількамісячний непримиренний конфлікт між мером райцентру Збараж та більшістю депутатів міськради — зі скандалами, судами і шарпаниною — «УМ» уже писала. Позавчора ж суперечка продовжилася комічним інцидентом: депутати були змушені провести засідання сесії у фойє міськради, оскільки збаразький голова здав сесійну залу... в оренду заїжджим торговцям передвеликоднього краму.

Одним із пріоритетів своєї політики Віктор Янукович оголосив боротьбу з корупцією. Можна зрозуміти людей, які починають посміхатися вже з першого речення цієї статті: авжеж, смішно, якщо врахувати, в який спосіб Віктор Федорович відкраяв собі резиденцію в «Межигір’ї», за які кошти йому вдається зводити там розкішні будинки, тенісні корти й басейни... Але наразі про інше: найближчим часом Президент підпише законопроект «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні». Він, на переконання Віктора Януковича, допоможе побороти корупцію в державі. Експерти кажуть, що документ пропонує позитивні новації, але наголошують: хоч би яким добрим був закон, головне — політична воля для його виконання.

Наразі Віктор Янукович порадив усім чиновникам готуватися до запровадження нових правил. «Прочитайте, будь ласка, цей закон... Щоб вам не довелося мати справу з прокурором», — попередив глава держави. За його словами, «звичка деяких керівників не звертати увагу на те, які закони приймаються, а жити так, як вони (чиновники) вважають за доцільне, дуже погано може відгукнутися».

«Україна молода» тим часом виявила, що Янукович запозичив свій закон із напрацювань попередників, а також прикрився думкою міжнародних експертів без їхнього відома.

«У світі назріли надзвичайно серйозні зміни... Історичний період однополярного світового розвитку завершується...» — Прем’єр–міністр Микола Азаров віднедавна, втративши контроль над економічною ситуацією в Україні, переключився на глобальні проблеми людства. Вступне слово перед початком засідання уряду, яке в Миколи Яновича раніше тривало три–чотири хвилини, відтепер затягується на півгодини — а інколи навіть більше. Поки втомлена преса слухає, а телеоператори фіксують, Азаров, не відриваючися від папірця, мислить, узагальнює, пропонує, окреслює динаміку та співпереживає за кризові явища у, здавалося б, далеких та нібито благополучних Західній Європі чи високорозвинутому Сходi.

Але тільки Микола Янович вчергове промовив «наслідки артикульованого протиріччя можуть бути тектонічними», як на його стіл помічник поклав записку. Прем’єр глянув, поправив окуляри, а потім рвучко встав — і сказав, що продовжувати спіч він буде готовий не менше, як за кілька хвилин. Й опустивши очі, зник за непримітними дверима зали засідань, які ведуть до кабінету, обладнаного апаратом урядового зв’язку.

Гурбенський бій був одним із найтриваліших і одночасно найбільшим за масштабами серед тих, що довелося вести воякам Української Повстанської Армії. Ці події припали якраз на Великдень 1944–го. 21—25 квітня в запеклій битві з військами НКВС зійшлися бійці південної групи УПА–Північ «Богун» та з’єднання «Холодний Яр» УПА–Південь. Тут, на Мізоцькому плато, або так званих Гурбенських (Крем’янецьких) горах і зустрілись 5 тисяч вояків УПА з 30 тисячами добірного війська НКВС та Червоної армії, знятих для такої «нагоди» з Кавказу, де перед тим вони займались виселенням чеченців. Основний район бойових дій охопив територію між селом Антонівці та урочищем Гурби. За сучасними підрахунками, під Гурбами загинуло приблизно 1100—1200 бійців УПА та місцевих людей, кілька тисяч яких перед загрозою мобілізації до Червоної армії також переховувалися у лісі. Тіла частини загиблих родичі з навколишніх сіл забрали, але щонайменше півтисячі так і залишилися непохованими у навколишніх лісах та болотах. І досі місцеві мешканці натрапляють у лісі після дощів на черепи та кістки загиблих повстанців. Уродженець села Дермань Здолбунівського району Василь Кирилюк був серед тих, кому вдалося пройти через горнило Гурбенського бою і вижити. Зараз він мешкає з сестрою в Рівному, активний учасник Братства вояків УПА.

Із 5 по 13 квітня Івано–Франківський музично–драматичний театр показував у Канаді вистави «Солодка Даруся» і «Нація» за творами Марії Матіос, а письменниця мала в Оттаві, Торонто і Монреалі творчі зустрічі. «УМ» поговорила з письменницею про канадські враження і українські реалії.

Учора по обіді депутати Київради обрали собі нового секретаря. Головував на сесії Леонід Черновецький, який і запропонував проголосувати за Галину Герегу — депутатку від «Громадського активу Києва». Її кандидатуру вирішили підтримати депутати Блоку Черновецького ще у вівторок, після звільнення Олеся Довгого. На засідання пані Галина прийшла у компанії свого усміхненого попередника.

Острів свободи вступає в епоху змін. Позавчора в Гавані закрився VI з’їзд Комуністичної партії Куби — перший за останні 14 років. Його результатами можуть стати радикальні перетворення в державі. Окрім кадрових перестановок у вищому партійному керівництві, учасники з’їзду затвердили пакет із понад 300 проектами, які мають значно лібералізувати економіку країни. Серед найпомітніших реформ — дозвіл на операції з нерухомістю. Після революції 1959 року продавати й купувати житло на Кубі було заборонено — досі громадяни Острова Свободи могли тільки заповідати житло своїм дітям або обмінювати його на іншу житлоплощу за посередництвом складних і часто корупційних схем (на кшталт тих, які свого часу діяли в СРСР).

Малолітня мешканка села Сороки Пустомитівського району народила дiвчинку вагою 2150 грамів. Маля з’явилося на світ у Львові. Зараз, поки її батьки роблять ремонт у будинку, мамапiдлiток разом iз новонародженим перебувають у Пустомитівській районній лікарні. «І породілля, і дитина почуваються чудово. Маля набирає вагу, у матері є молоко», — повідомила «УМ» завідуюча дитячим відділенням Пустомитівської районної лікарні Андріана Шикула.

21 квітня 1996 року 52–річний лідер борців за незалежність Чечні Джохар Дудаєв, пригальмувавши в полі біля селища Гехі–Чу, вийшов зі своєї «Ниви», розгорнув на капоті супутниковий телефон і набрав номер — імовірно, наближеного до Кремля російського політика Костянтина Борового. Сам Боровий підтверджує, що дійсно розмовляв із Дудаєвим о шостій вечора в день його смерті, й розмова несподівано перервалася. Соратники й охоронці першого президента Чеченської Республіки Ічкерія були неподалік, але на достатній відстані для того, щоб не чути, про що і з ким він розмовляє. Здалеку спостерігала за коханим чоловіком і дружина Дудаєва Алла. Можливо, він ще встиг їй усміхнутися, перш ніж вибуховою хвилею від прямого влучання авіабомби в президентський легковик Аллу відкинуло на дно яру, біля якого вона стояла.