«А вас, Яновичу, я попрошу перерватися!..»

«У світі назріли надзвичайно серйозні зміни... Історичний період однополярного світового розвитку завершується...» — Прем’єр–міністр Микола Азаров віднедавна, втративши контроль над економічною ситуацією в Україні, переключився на глобальні проблеми людства. Вступне слово перед початком засідання уряду, яке в Миколи Яновича раніше тривало три–чотири хвилини, відтепер затягується на півгодини — а інколи навіть більше. Поки втомлена преса слухає, а телеоператори фіксують, Азаров, не відриваючися від папірця, мислить, узагальнює, пропонує, окреслює динаміку та співпереживає за кризові явища у, здавалося б, далеких та нібито благополучних Західній Європі чи високорозвинутому Сходi.

Але тільки Микола Янович вчергове промовив «наслідки артикульованого протиріччя можуть бути тектонічними», як на його стіл помічник поклав записку. Прем’єр глянув, поправив окуляри, а потім рвучко встав — і сказав, що продовжувати спіч він буде готовий не менше, як за кілька хвилин. Й опустивши очі, зник за непримітними дверима зали засідань, які ведуть до кабінету, обладнаного апаратом урядового зв’язку.

Виведемо з добробуту в Чорнобильській області...

«Невже зараз вийде і заявить, що подає у відставку?!» — жартували журналісти, оцінюючи незвичний форс–мажор. Міністри, скориставшись відсутністю шефа, мов школярі на перерві, вставали зі своїх місць і кучкувалися по кілька, обговорюючи своє, чиновницьке. Сенсації, втім, не трапилося. Пунктуальний Микола Янович повернувся, як і обіцяв, через кілька хвилин i, мов би нічого не трапилося, сів за стіл, де продовжив хвалитися зростанням ВВП.

«Прем’єр–міністру зателефонував Президент України і попросив перервати засідання, — пояснив ситуацію прес–секретар Миколи Азарова Віталій Лук’яненко. — Про що говорили Микола Янович та Віктор Федорович, я не знаю, оскільки не був присутній на цій розмові. Але ми обо’язково повідомимо всі деталі — якщо вона мала суспільний резонанс».

Станом на кінець вчорашнього дня у терміновому діалозі Прем’єра з Президентом, який перервав святая святих — нараду міністрів, — ознак суспільного резонансу виявлено не було. Утім, зайнявши головне крісло великого овального столу, Микола Янович явно нервував. Численні прикрі обмовки, невимушені переходи з української на російську, зітхання майже після кожного речення та розсіяний погляд навсiбiч — цьому найкраще підтвер­дження.

«Завдання — вивести народ iз бідності та добробуту..., — сказав Прем’єр, розповідаючи про азійський економічний форум, наголосивши, що сам брав у ньому участь. І, мабуть, згадавши чудові дні у Піднебесній, продовжив узагальнювати вже про завдання власного уряду: — Тільки послідовна політика забезпечить послідовний розвиток Китаю... ой... тобто людства». Ще одна фрейдистська обмовка стосувалася Чернівецької області, яку Микола Азаров зловісно назвав «Чорнобильською». На урядовому сайті ці прикрі моменти, на щастя, оперативно заретушували.

Китайські корови на швидкісних рейках

Валовий внутрішній продукт України у першому кварталі зріс на 5%, — повідомив учора Прем’єр. Скромна цифра успіхів, особливо на тлі позаминулорічного падіння, Миколу Яновича все ж таки потішила. Азаров вважає, що це — безсумнівний успіх його уряду. І анонсуючи чергове засідання Міжурядової комісії зі співробітництва між Україною та Китаєм, Прем’єр назвав це запорукою збільшення товарообігу між двома країнами на третину — до 10 млрд. доларів у 2011 році. Щоправда, про сальдо Микола Янович промовчав. Тому питання — «Чи українці купуватимуть китайські товари, чи навпаки?» — також залишилося без відповіді.

Відомо лише, що інвестиції з Піднебесної уряд планує витратити для будівництва швидкісної залізниці між столицею України та аеропортом «Бориспіль». Старт проекту заплановано на літо нинішнього року, коли до нашої країни прибуде глава Китаю Ху Цзіньтао.

Серед інших планів знову зазвучав розвиток контейнерних перевезень між Піднебесною та Західною Європою — через Україну. Але чи не найбільше наших східних друзів цікавить експорт до України... корів. Сьогодні ці оборудки неможливі, оскільки їх заборонила влада. Утім наші партнери з Пекіна не втрачають оптимізму. «Ми сподіваємося, що Україна якомога швидше повністю зніме заборону на ввезення з Китаю жуйних тварин і відповідної сировини», — заявив віце–прем’єр Державної ради КНР Чжан Децзян.

Під обіцянкою потенційних інвестицій з Китаю, які потрібні сьогодні уряду Миколи Азарова, як повітря, наша влада, ймовірно, піде на поступки — і не тільки у розрізі імпорту корів. Сам український Прем’єр поїздкою до Піднебесної просто зачарований. «Ми побували в Шанхаї, — довірливо мовив він. — На початку політики відкритості і перетворень Китай тільки ставив собі за мету досягти такого рівня, який був тоді в Україні. Сьогодні ж Китай випередив нас за виробництвом валового внутрішнього продукту на душу населення. Це абсолютно нова країна, яка протягом життя менш ніж одного покоління пересіла з велосипедів на поїзди на магнітній подушці».

Прем’єр недовго міркував, чому українська відкритість і перетворення його уряду не дають китайських результатів. Виявляється, проблема криється в зонах. Вільних економічних. За словами Миколи Яновича, розвитку Шанхаю посприяла ВЕЗ, створена у цьому місті. «У 2003 році, нагадаю, уряд Віктора Януковича також ініціював створення в Україні вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, технопарків. Ми теж мали шанс. У 2005 році його поховали», — скромний Азаров не хотів вчергове називати прізвище людини, яка винна у всіх бідах його уряду. І навіть благородно не натякнув, що вона заплітає навколо голови косу. Для чого? Усі ж українці й так знають, хто зазвичай винен у сім’ї.

А ваші відкати недовідкочені!

Тим часом у країні вже повним ходом тривають весняні польові роботи. Прем’єр хоча й подякував природі за дощ на минулому тижні, але ходом сівби, звичайно ж, невдоволений: в одному регіоні солярки не вистачає, в іншому — кредитів. Причому, виявляється, крадуть! Або просто невміло господарюють — якщо іншого не довела прокуратура.

700 мільйонів досі блукають

Учора Прем’єр прилюдно розповів про схеми махінацій в Аграрному фонді, про які раніше не було заведено говорити вголос. «Ще 18 лютого 2011 року Аграрному фонду було перераховано 1,5 млрд. гривень на проведення форвардних закупівель. Однак до цього часу використано лише половину цієї суми», — заявив Микола Азаров. Тобто державні кошти не дійшли до кінцевого адресата, а два місяці вештаються на невідомих рахунках, приносячи непоганий прибуток певним чиновникам. І це в кращому випадку! Відтак країна буде без хліба, але дехто — з непоганою сумою грошей.

«Замість того щоб у розпал посівної активізувати використання потужного фінансового інструменту, за останню декаду (з 8 по 18 квітня) форвардні контракти укладені на поставку менше 10 тис. тонн зернових майбутнього врожаю», — кинув Прем’єр звинувачення у бік міністра, якого підозорюють не лише в нелюбові до англомовної преси в Україні, а й у дружбі з ну дуже високопоставленим бізнесменом, соратником глави держави. Чи перетвориться емоційний спіч на конкретні звинувачення — ще одна загадка вчорашньої наради міністрів. Якщо ні, тоді про політику відкритості та зони навколо Шанхаю можна навіть не говорити — не буде у нас подібного прискорення.

ЦИТАТА

«У травні я хочу здійснити чергову перевірку стану будівництва оптових ринків та овочесховищ. Це буде підбиттям проміжних підсумків, за якими уряд зробить висновки». (Микола Азаров).