Із початку травня рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України (НКРЗ) збільшено абонплату за користування стаціонарним телефоном. Вона зросла на 10%, а для тих телефонних апаратiв, що мають погодинну оплату, — на 25%. Тепер жителі міст сплачуватимуть 24 гривні 78 копійок, а райцентрiв — 20 гривень 56 копійок на місяць. Абонплата за місцевий телефонний зв’язок для мешканцiв сіл та селищ міського типу становитиме 12 гривень 52 копійки.
На всій території України найближчими днями буде прохолодно. Доведеться не розлучатися з парасольками, адже протягом п’яти днів дощитиме, а подекуди синоптики прогнозують і грози. Найбільш дощовими будуть північ країни та Крим.
28–30 квітня вже вп’яте відбувся Львівський міжнародний дитячий фестиваль. За цією доволі загальною назвою ховається цілком конкретний зміст, бо йдеться про найбільший в Україні ярмарок дитячої книжки та все, що з нею пов’язано. Зокрема, й поважна науково–практична конференція, яка цього разу була присвячена дитячій книжці та інтернету, й виставка книжкових ілюстрацій, що нараховувала близько 400 малюнків, і півсотні різноманітних майстер–класів для дітей, і підбиття підсумків конкурсу «Найкращий читач України–2011» та багато чого іншого.
Знімати кіно про недавні історичні події, очевидно, так само важко й ризиковано, як і екранізувати бестселер — глядач йде на таке кіно із заздалегідь сформованою «картинкою» в голові. Чорнобильська тема — надто жива й болюча практично для кожного з нас: якщо хтось навіть не має родича чи знайомого, який був дотичний до трагедії (жив–працював у Прип’яті або був виселений із батьківських земель), той уже точно читав силу–силенну спогадів, які щороку до роковин готують ЗМІ. Тим парадоксальнішим виглядає той факт, що за 25 років, які минули від чорнобильського вибуху, Україна не спромоглася відреагувати на ту катастрофу створенням повноцінного художнього продукту (Заради справедливості варто згадати про картину Оксани Байрак «Аврора» (2006) — це історія про хвору на рак дівчинку із дитбудинку в Прип’яті, фільм викликає сльози, проте це швидше телепродукт).
Коротке і влучне «ойра» надзвичайно підходить для назви українського фолькового гурту. Наші пращури Ойрою називали Дух Щасливої Долі, який на Різдво вселявся у козу і разом із нею приносив щастя й радість у домівки українців. Нинішня «Ойра» теж виконує роль такого собі провідника поміж українською традицією та сучасністю, поміж фольклором та музичними новаціями.
«Динамо» проти «Шахтаря» — це протистояння віддавна стало футбольною «класикою» вітчизняного розливу. До чергової очної зустрічі гранди підійшли з різними турнірними завданнями. Донеччани могли достроково забезпечити собі чемпіонство, якби здобули в Києві бодай унічию, — це ще й чудова нагода продемонструвати зверхність над заклятим суперником на його полі. Динамівці ж насамперед хотіли реабілітуватися перед очима власних уболівальників за не надто вдалий сезон і таки перемогти чемпіона. Відплата киян за поразку 0:2 у першому колі виявилася достойною: «Шахтар», який у нинішньому чемпіонаті не пропускав у матчі більше одного м’яча, отримав від «Динамо» одразу три. Відтак — відклав оформлення шостого чемпіонського титулу до матчів у Донецьку, ближче до тамтешнього грандіозного шоу на честь 75–річного клубного ювілею.
Цьогорічний світовий форум, «евакуйований» із Токіо до Москви, порадував уже тим, що відбувся. Радість господарів–росіян, котрі останніми роками дещо здали позиції у фігурному катанні, посилили дві медалі. І якщо «бронза» Артура Гачинського — 17–річного наступника Євгена Плющенка — виявилася сюрпризом, то від Максима Транькова й Тетяни Волосожар успіху у змаганні спортивних пар чекали.
Позавчора на забитому під зав’язку «Камп Ноу» відбулося останнє з чотирьох побачень «Барселони» та «Реалу» за 18 днів квітня–травня. Цього разу — у повторному півфіналі Ліги чемпіонів. Якщо скористатися шаховою«бухгалтерією», то результат їхньої чотирисерійної битви — 2:2. Дві нічиї, перемога та поразка — такий доробок кожного з учасників «ель класико».
