Учора Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу спільно з Конфедерацією вільних профспілок провели регіональні віча у Чернігові, Сіверськодонецьку, Запоріжжі, Вінниці та Львові. Нині аналогічні зібрання вiдбудуться в інших обласних центрах, зокрема, у Хмельницькому. Основна вимога їх учасникiв — дотримання статті 5 Конституції, у якій зафіксовано, що єдиним джерелом влади в Україні є український народ. Учасники віч вимагають негайної відставки глави уряду Миколи Азарова і скасування всіх законодавчих актів, які, на їхню думку, є антиконституційними.

Учора Львівська облрада зібралась на сесію, присвячену подiям 9 травня, через які iмiдж столиці Західної України зазнав непоправного удару. Позачергове засідання вiдбувалося, коли цей номер уже верстався, але «УМ» удалося отримати проект постанови. У ньому, зокрема, депутати озвучили причини скандалу: «У Львові відбулася цинічна провокація. Чинна влада відверто показала, що працює за кремлівським сценарієм, написаним у ФСБ. Вона працює на загострення суспільних протиріч та на розкол України».

Іван Марчук навіть за своєю зовнішністю чоловік колоритний: з довгим сивим волоссям, пишними козацькими вусами. Його дуже легко уявити за мольбертом, бо, на моє особисте переконання, саме так і має виглядати справжній художник. А в тому, що Марчук таки справжній Майстер, сумніватися не доводиться. Його роботи важко окреслити рамками якогось одного напряму. З–під його пензля виходили й пейзажі, й портрети, й абстракції, й наїв, й якась позапланетна фантастика. Художник є засновником персонального стилю в мистецтві, який сам жартома називає «пльонтанізм». Адже його роботи, виконані в цьому стилі, мов виплетені–випльонтані зі жмутків ниток. «Люди приходять і кажуть: який тут виставляється художник? Якби не було написано Марчук, то подумали б, що тут збірна групова виставка — такий світ, такий, такий, такий, — пояснює сам Майстер. — Було дев’ять періодів творчості, «дев’ять Марчуків», і кожен iз них чимось дивує. Я, в першу чергу, себе повинен дивувати. Щось весь час крутиться в голові, треба щось нове робити. І «десятий» Марчук буде обов’язково. Визріває».

«Важко уявити акти геноциду 1930–х років без Сталіна — так само, як неможливо уявити Голокост без Гітлера (...) Не можна ігнорувати паралелі між Сталіном і Гітлером, нацизмом і сталінізмом — їх просто надто багато. Обидва були диктаторами. Обидва вбили величезну кількість людей (...) в ім’я трансформованого бачення утопії. Обидва — врешті — були народовбивцями».Ця розлога, але необхідна цитата — з нової книги американського історика Нормана Наймарка «Геноциди Сталіна», презентація якої відбулася в бібліотеці Києво–Могилянської академії.

Міжнародна організація Human Rights Watch, покликана контролювати порушення прав людини, оприлюднила спеціальну доповідь щодо дотримання прав паліативних хворих в Україні. Виступ присвятили Владу Жуковському — черкащанину, який дев’ять років боровся з раком, терпів бiль без необхідних лiкiв, утім, так і не подолав недугу. Як констатують міжнародні фахівці, основною проблемою для таких хворих у нашій державі залишається доступ до знеболювальних препаратів. «Рак часто є невиліковним. Але коли ми говоримо про біль, це зовсім інше. Більшість випадків сильного болю можна полегшити, застосовуючи наявнi методи лікування», — запевнив на прес–конференції старший науковий співробітник відділення з питань здоров’я та прав людини Human Rights Watch Дидерик Лохман.

15 травня, у Всесвітній День пам’яті людей, померлих від СНІДу, міжнародні громадські організації, небайдужі люди і прості українці згадуватимуть їх i молитимуться за згублені хворобою життя. Цими днями в країні також порушуватимуть найболючіші питання та проблеми ВІЛ–інфікованих українців. «Люди й далi помирають. В Україні 92 тисячi осiб потребують лікування ВІЛ/СНІДу й лише 22 тисячі наших співвітчизників його отримують, — розповіла «УМ» керівник відділу зв’язків iз громадськістю Всеукраїнської мережі людей, що живуть iз ВІЛ/СНІД, Катерина Дудкіна. — Це основна причина, чому люди помирають і кількість смертей iз кожним роком не зменшується. Щодня СНІД забирає життя восьми українців».

Учора в парламенті знову намагалися ухвалити законопроект, який передбачив би лише особисте голосування народних депутатів. Проте така новація не вигідна всьому деп­корпусу — тож проект «провалили» повторно. За включення документа до порядку денного було натиснуто лише 164 зелені кнопки. Причому фракції опозиції — БЮТ і «НУНС» — знову проголосували неповним складом.

Українські історики й патріоти дали однозначну оцінку гетьману Івану Мазепi — борець за свободу української нації, мудрий і далекоглядний політик, людина незламного духу і стратегічного мислення, меценат і великий патріот. Проте у суспільстві ще й досі переважають радянські стереотипи про Мазепу–зрадника. Відтак «Україна молода», яка від самого початку підримувала й підтримує ідею встановлення пам’ятника Івану Мазепі в Полтаві, вирішила видати спецвипуск газети, в якому б шановані й компетентні історики ще раз розповіли, хто такий насправді Мазепа. Адже саме від рішення полтавської громади залежить, бути чи не бути пам’ятнику гетьману в місті. І ми прагнемо, щоб це рішення полтавці прийняли свідомо, а не під впливом пропагандистських міфів.

Слідчі прокуратури все–таки дозволили Ірині Луценко зустрітися з чоловіком у лікарні швидкої допомоги. Учора, вийшовши з палати Юрія, вона повідомила, що в цивільному шпиталі екс–міністра утримують не менш суворо, ніж у в’язниці. В палаті цілодобово чергують чотири міліціонери, на вікні та дверях — ґрати. У відділенні гострих отруєнь, пацієнтом якого є Луценко, перебуває понад 20 спецназівців у масках. Ірину Луценко при вході обшукали ретельніше, ніж під час побачень із чоловіком у СІЗО, повідомила прес–служба «Народної самооборони».