Учора Печерський райсуд Києва продовжив розглядати скаргу Юлії Тимошенко на постанову прокуратури про порушення кримінальної справи проти екс–Прем’єрки щодо газових угод 2009 року. Лідерка БЮТ, яка в середу покинула засідання суду — на знак протесту проти того, що суддя вирішила зачитувати вголос усі сторінки справи,— вчора повернулася до судової зали для надання пояснень до матеріалів справи. Суддя Галина Супрун уже завершила вивчення матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу проти колишньої глави уряду.

Даремно вважають, що звичка милуватися весняним цвітінням дерев — суто японська традиція. Скажімо, наше рідне «хрущі над вишнями» увійшло в класику не тільки української творчості. Від знаменитих Моринців, де народився автор відомих рядків, до Водяників, що нині залили білим квітом величезну територію аж до горизонту, близько п’ятдесяти кілометрів. Цей регіон — Черкаської, Полтавської, Київської областей — раніше називали «вишневим поясом» України, і розкішні сади були його візитівкою. Утiм за деревами потрібен догляд, а якщо в останні роки село занепадало, то й хрущі на тлі білого цвіту стали чимось екзотичним. У Водяниках же зуміли відродити втрачене й підзабуте.

Винний. Кат. Тюрма. Таким є вердикт Баварського земельного суду, який учора в Мюнхені визнав уродженця України Івана (Джона) Дем’янюка винним у посібництві нацистам у роки Другої світової війни. Прокурори вимагали для 91–річного підсудного шести років ув’язнення. Баварська Феміда виявилася «гуманнішою» — п’ятирічка за ґратами. Тяжко хворий Дем’янюк, який на засіданнях суду переважно лежав мовчки у спеціально сконструйованому ліжку, відмовився виступити з останнім словом. На відповідну пропозицію суддів він коротко відповів: «Ні».

Музейники і бібліотекарі — найпрекрасніші люди на землі, принаймні на українській землі. Ретельні, ініціативні, інтелігентні, — це на їхні плечі в недорогих кофтинках (бо зарплатня ж мізерна) велика заклопотана Батьківщина переклала відповідальність за відзначення 120–річчя Михайла Булгакова на достойному культового письменника — «державному» — рівні. Зрештою, ці люди просто «начитані», а для країни, Президент якої Ахматову називає Ахметовою, це важливо.

18 березня Верховна Рада розіграла яскравий диспут–атракцію, чи українофоб Булгаков і чи треба з огляду на це його ювілей вшановувати на державному рівні. Врешті, начебто булгаковофіли перемогли начебто українофілів — і з’явилася постанова про ювілейні урочистості і похідні від них фінансові зобов’язання. Дорогою до ювілейного дня 15 травня деякі пункти цього офіційного документа загубилися, деякі зіщулилися до мінімального розміру бюрократичної «галочки», а окремі і взагалі виявилися містифікацією. Версій такої ганебної картини дві: перша — на Печерських пагорбах побешкетував мсьє Воланд; друга — у нас такий «державний» рівень, тобто непристойно низький.

Від середи Україна головує в керівному органі Ради Європи — Комітеті міністрів. Про те, наскільки почесною є ця місія і як ми до неї йшли, «УМ» попросила розповісти аксакала української дипломатії — Геннадія Удовенка. Ще за радянських часів Геннадій Йосипович очолював представництво України при ООН, а після призначення 1994 року міністром закордонних справ фактично привів нашу державу в Раду Європи. Йому є що розказати — за тривалу дипломатичну, а згодом і політичну кар’єру Удовенко багато побачив і зробив. Та й зараз, попри те, що 22 червня йому виповнюється 80, не має спокою — громадська робота, участь у засіданнях політради Народного руху України, який свого часу очолював, регулярні запрошення на різні урочистості...

— Андрію, на ваше переконання, чому і хто не зацікавлений у роздержавленні засобів масової інформації? Чому Верховна Рада вже кілька років поспіль не може прийняти відповідний закон?

— Більшість людей у роздержавленні видань зацікавлені: журналісти, які працюють у бюджетних газетах і які втомилися заглядати в рот начальникам, читачі, котрим потрібні цікаві газети, які правдиво розказують про те, що відбувається на місцях, а не співають осанну місцевим вождям. Не зацікавлений у роздержавленні ЗМІ чиновник, який не вміє працювати по–сучасному. Більшості політиків і чиновників важко змиритися з думкою, що преса має отримати повну свободу. Україна — одна з небагатьох країн у Європі, де все ще залишається преса, заснована органами влади. Це «совковий» рудимент, і наше завдання — якнайшвидше його позбутися.

Героєві України, відомому композиторові, а віднедавна — ще й художньому керівнику Національної опери України Мирославу Скорику близька приповідка «не словом, а ділом». Вiн не любить розповідати про «планiв громаддя» на своїй новiй посадi. Наразі оперує тактичними ходами: наприклад, розмірковує про присутність вітчизняних авторів у репертуарі Національної опери, які, за словами композитора, отримують схвальні оцінки в цілому світі.

Нинішня велогонка «Джиро д’Італія» мала стати найцікавішою за останні роки. 94–ті за ліком перегони присвятили 150–й річниці об’єднання Італії та значно ускладнили маршрут, пустивши його аж по сімнадцяти регіонах країни (із двадцяти наявних). І навіть трохи підняли понижений на початку фінансової кризи призовий фонд, який тепер становить близько 1,2 млн. євро.

Перша супербагатоденна велогонка сезону мала задати ритм для наступних стартів, у тому числі «Тур де Франс» і «Вуельти». Але вже на старті «Джиро д’Італія» затьмарила трагедія.