Наша держава отримала черговий шанс здійснити стрибок в економічному розвитку. Щоправда, у досить віддаленій перспективі. Так, міжнародна організація Oxfam попередила уряди розвинених країн: якщо ті не вживуть заходів, ціни на основні продукти харчування зростуть удвічі. Вартість пшениці збільшиться на 120—180%. І це в найкращому випадку. Полегшити ситуацію людей і навіть мати зиск у такій ситуації може низка країн, чий аграрний потенціал не використовується на повну потужність. І які, відповідно, можуть суттєво наростити виробництво. У перших рядках переліку таких держав — Україна.

У ці дні 19 років тому відбувся Харківський собор УПЦ, який зафіксував розкол у Православній церкві в Україні. На тому соборі не було митрополита Київського Філарета (Денисенка). За вказівкою з Москви його заочно змістили з Київської кафедри, поставивши натомість Володимира (Сабодана), котрий доти був у Росії митрополитом Ростовським і Новочеркаським. Тож уже двадцятий рік маємо Українські православні церкви з приставками УПЦ МП та КП.

Тривалий час дві конфесії були рівними учасниками діалогу з державою. Однак після зміни Президента в 2010 році намітився очевидний крен у бік Московського патріархату, до якого належить Віктор Янукович. Київська патріархія зазнає помітних утисків, її храми то тут, то там силоміць забирають у підпорядкування МП. Ще один показовий момент: днями, під час візитів предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату на Полтавщину й Сумщину, приїзд глави УПЦ КП до своєї багатотисячної пастви вперше проігнорувала міська та обласна влада.

Під час архіпастирського візиту 82–річний Патріарх Київський і всієї Руси–України Філарет освячував культові споруди, відправляв служби Божі. Не менш важливою складовою візиту стали зустрічі Патріарха з громадськістю та журналістами. Його відповіді на деякі запитання можна сприймати як сенсаційні. Наводимо фрагменти діалогу, записані власкором «УМ» у Полтавській області.

Учора голова Київміськ­держадміністрації Олександр Попов представив план розвитку столиці до 2025 року. Головна мета, за його словами, — наблизити Київ до рівня розвитку європейських країн. Для цього столична влада залучила іноземних фахівців, котрі брали участь у подібних проектах, проте — «робили» нове обличчя Берліна, Санкт–Петербурга, Гонконгу. «Наша столиця відстає від темпів розвитку головних міст СНД на 10—15 років. А ще 20 років тому все було навпаки», — поскаржився напередодні в інтерв’ю муніципальній газеті «Вечірній Київ» Олександр Попов.

Маю одного друга–японця, який університет покинув після десяти днів навчання, промінявши його на тимчасові заробітки і подорожі по всьому світу. І знайому, яка вступила на факультет мистецтв, здійснивши заповітну мрію, але зрештою забрала документи, бо «це не її шлях». Такі «безглузді» рішення молодих людей для японського суспільства — не виняток, а тенденція. І свідчить вона лише про те, що люди у Країні Cонячного Сходу не намагаються жити за якимись стереотипами і не бояться шукати своє місце у житті. Тенденція «всі хочуть учитися» — швидше, українська, якщо зважати на кількість вишів різних ступенів у нашій країні. Японію ж у розвинені країни вивело, в першу чергу, не всезагальне прагнення за будь–яку ціну здобувати вищу освіту, а саме адекватне розуміння кожним свого місця. Хоча організація освітнього процесу в Країні Схiдного Сонця і ставлення японців до навчання також заслуговують на увагу. Бо, як відомо, все починається з малого.

Коли 2001 року Холлі Беррі отримувала премію Американської кіноакадемії за головну жіночу роль у фільмі «Бал монстрів», то від щастя затягнула свою «вдячну» промову ледве не на півгодини. Відтоді в житті актриси відбулося багато змін — вона стала мамою, розійшлася з батьком своєї дитини, зіграла чимало нових ролей і навіть отримала «антиоскара» — «Золоту малину». Усе це 44–річну кінозірку так загартувало, що вона навчилася стримувати емоції й говорити лаконічно. Тож отримуючи нового «Оскара», не пустила й сльозинки. Хоча, можливо, це лише тому, що до кіно нинішня відзнака Холлі відношення не має — «Оскаром» парфумерного світу» називають премію FiFi, яку щороку вручають у Нью–Йорку. Роздає ці нагороди Фонд парфумерів, оцінюючи найкращі аромати та їхніх авторів.

Шахтарське місто Караганда, що в центрі Казахстану, претендує на потрапляння до Книги рекордів Гіннесса. Не тому, що саме його найчастіше згадують російськомовні дотепники в жартівливій приказці. Але завдяки цим самим згадкам. Річ у тім, що минулої суботи в Караганді відкрили перший у світі пам’ятник крилатій фразі. Ця фраза — «Гдє–гдє? В Карагандє!»

— А звідки у вас у Росії взявся правлячий тандем?

— Біда не приходить одна...

У суботу під час акції протесту проти забудови фундаменту церкви Богородиці, до якої долучилися небайдужі кияни та активісти кількох громадських організацій, церковники, що «застовпили» територію дерев’яною капличкою, спробували зірвати захід дзвонами і кулаками.

Одним розчерком пера Віктор Янукович поставив крапку, принаймні для себе, в скандально відомій історії, яка трапилася з ним під стінами Прикарпатського національного університету 24 вересня 2004–го. Нагадаємо, що того дня основний конкурент Віктора Ющенка в боротьбі за найвищий державний пост осоромився перед усім світом, гепнувшись на асфальт від яйця, кинутого першокурсником Дмитром Романюком. Відтоді яєчний шлейф супроводжував усю виборчу кампанію–2004 тодiшнього Прем’єр–мiнiстра Вiктора Януковича.

День новомучеників Слобідського краю цього року відзначався з особливим креативом. Троє священиків піднялися у небо на борту літака і за 40 хвилин польоту окропили святою водою увесь Харків. У цей час учасники хресної ходи вознесли молитву до Бога біля злiтної смуги приватної фірми «Лілієнталь» у Черкаській Лозовій, що безкоштовно надала для богоугодної справи одну зі своїх крилатих машин.