У підмосковних Хімках не проштовхнутися крізь тісні лави поліції. Журналістів просять здати камери, диктофони й будь–яку звукозаписувальну техніку, всіх присутніх ретельно обшуковують і перевіряють металошукачем. Це не черговий «День гніву» (з учасниками мітингу, який опозиція напередодні намагалася провести в центрі Москви, правоохоронці не маніжилися — нечисленних маніфестантів на Театральній площі Москви одразу хапали й кидали у «воронки»). На Хімкинський цвинтар за умови виконання вищезгаданих умов пускали всіх. Позавчора там ховали колишнього полковника Російської армії Юрія Буданова.

Він «прославився» «подвигами» в Чечні, де вочевидь був причетний до вбивств і катувань цивільного населення. У ставленні до Буданова складно знайти людей індиферентних: одні вважають його героєм, інші — покидьком. Минулої п’ятниці невідомі застрелили Буданова на очах у дружини. Як одну з провідних версій слідство розглядає помсту.

Конгресвумен Габріель Гіффордс, трагічний напад на яку схвилював не лише Америку, а й весь світ, швидко одужує. На доказ цього Габріель опублікувала у своєму «Фейсбуці» дві свіжі фотографії. Судячи з цих портретів, лікарям вдалося зробити диво — попри те, що у Гіффордс було наскрізне кульове поранення в голову, виглядає вона чудово.

«Дніпродзержинський міськводоканал за підтримки деяких депутатів міськради душить бізнес» — так назвала своє відкрите звернення на ім’я Президента України, Прем’єр–міністра, Голови Верховної Ради та інших високопосадовців підприємець iз Дніпродзержинська Марина Коломоєць. Бізнес у неї, як кажуть, дрібний: жінка торгувала продуктами харчування у зведеному нею павільйоні площею 30 квадратних метрів. А до цього після навчання у Дніпропетровському національному університеті протягом п’яти років викладала математику в одній з дніпродзержинських шкіл, аж доки не відчула у собі сили для власної справи.

Усього за кілька спекотних червневих днів на Запоріжжі сталося кілька нещасних випадків, коли діти випадали з вікон висотних будинків. Так, 5 червня один із мешканців Бердянська залишив без нагляду чотирирічну доньку, а сам «пішов у справах». Навіть не закрив вікно балкона, де гралася дівчинка, — і та, коли ій набридло бути в самоті, у пошуках розваг підставила табуретку і за мить полетіла з п’ятого поверху. Наразі дитина у вкрай важкому стані перебуває в реанімації, а правоохоронці визначаються, як кваліфікувати дії батька.

«Свободу чесним Павличенкам!» — такою була вимога молоді правих поглядів до міліції. Минулих вихідних у Львові активісти перекривали дорогу, в Тернополі малювали графіті та вивісили величезний банер з мосту, у Сумах усе ж таки провели заборонені владою мітинг і ходу, натомість у Києві відбувся досить велелюдний марш iз піротехнікою. Ще шість міст мітингували на свій смак. Таким чином націоналісти та радикальні фанати різних футбольних клубів намагались привернути увагу до незаконного, на їхній погляд, арешту родини Павличенків.

Цей проект уже другий рік поспіль реалізовує Фонд братів Кличків спільно з Фондом Конрада Аденауера. Його мета — спонукати замислитися молодь над тим, як можна поліпшити співіснування людей у суспільстві та яку роль при цьому могла б відігравати їхня власна діяльність. Минулого року було отримано більше 200 заявок, із них відібрано 50 нестандартних та актуальних ідей.

Ми на досконалому пляжі щойно відкритого п’ятизіркового готелю Maxx Royal: ніжний пісок під ногами, зручні лежаки, затишні шатра, в яких можна заховатися від сонця. Звертаюся до хлопця, що роздає рушники, з простим запитанням англійською (готель же класу de luxe), проте, крім обов’язкового towel (рушник), сказати щось на інтернаціональній мові він не може. «Це готель, розрахований здебільшого на відпочивальників iз СНД», — пояснює нам пізніше місцевий гід i додає, що наразі це найкращий готельний комплекс у даному районі. Турецькі туроператори й готельєри, схоже, не шкодують грошей та натхнення в очікуванні прибутків від нашого туриста.

Марія Стрєлкова (1908—1962) — жінка неземної краси й актриса, яку... ідентифікують за однією–єдиною роллю. З одного боку це, звісно ж, несправедливо, бо у творчій біографії Стрєлкової є чимало достойних робіт. А з іншого, синдром «однієї ролі» — наче визнання на все життя, об’єктивне, значно переконливіше, ніж усі титули та нагороди разом узяті. У «Веселих хлоп’ятах» Григорія Александрова Стрєлкова зіграла непманшу Лєночку, ту саму манірну дівицю з претензіями, яка так кумедно «ставила голос», розбиваючи об скульптурного носа одне за одним курячі яйця... І у цій неголовній, але такій колоритній ролі прототипу сучасних завсідниць модних тусовок вона виглядала не менш яскраво, ніж сама Любов Орлова. У своєму документальному фільмі «Відлуння. Марія Стрєлкова» режисер Світлана Вєнік зібрала чимало спогадів тих, хто знав актрису, працював iз нею, вивчав її творчість... І більшість із них так чи інакше оберталися навколо тієї самої Лєночки: хтось захоплювався талантом актриси, яка не загубилася серед своїх іменитих партнерів, а хтось відверто обурювався з приводу того, що роллю Лєночки певною мірою навіть поглумилися над Стрєлковою, яка була еталоном краси, героїнею на сцені...

Ювiлейну дату — 80–рiччя з дня народження Євгенiї Мiрошниченко — у Києвi вiдзначили концертом її учнiв у Нацiональнiй оперi України у супроводi симфонiчного оркестру цього театру пiд орудою Миколи Дядюри i виставою «Травiата», у якiй головну партiю виконала її учениця — Оксана Терещенко. Також у концерті взяли участь заслужені артисти України Наталя Шелепницька, Сергій Пащук, Ольга Нагорна, Сусанна Чахоян, Катерина Стращенко... А ще вiдбулася презентацiя альбому «Спiває Євгенiя Мiрошниченко», який пiдготував її син Ігор Школьний.