1946–й. ОУН та УПА вже два роки ведуть відчайдушну збройну боротьбу із зухвалими «совєтами», які шантажем, підкупом і терором будь–що намагаються приборкати непокірних західноукраїнців. Із кожним днем повстанцям стає все важче протистояти відбірним військам НКВС, які, як сарана, нишпорять краєм, вишукуючи «ворогів народу». Усе густіше павутинням сексотів обплутують міста і села Прикарпаття сталінські спецслужби. Між центрами партизанського опору, дислокованими переважно у важкодоступних лісах та горах, тижнями відсутній зв’язок і координація дій. Чимало кур’єрів загинуло або потрапило у ворожі засідки, викрито десятки конспіративний квартир українських підпільників.

У цій надзвичайно важкій ситуації керівник служби безпеки краю на псевдо Митар доручає Марті налагодити зв’язок із крайовим провідником Робертом (Ярославом Мельником). Йому вона має доставити вкрай важливу пошту та торбинку зі 120 золотими монетами царської чеканки для фінансових потреб штабу. Дорога туди далека й небезпечна: з Косівщини до Станіславова (нині Івано–Франківськ) — понад сто кілометрів, а далі — майже ще стільки ж до схованого в Бескидах бункера Роберта. Вся територія — аж кишить підручними Берії.

Нова ера українського плавання почалася минулого літа, коли після провалу на чемпіонаті Європи з водних видів спорту в Будапешті керівництво збірної поставило хрест на дорослій команді і зробило акцент на юніорах, що заявили про себе на I Молодіжних іграх у Сінгапурі. Потім було аж п’ять нагород молодих уже на дорослому чемпіонаті Європи–2010 на «короткій» воді. Тепер від нового покоління чекають звершень і на дорослій Олімпіаді в 2012 році. Але до Лондона ще є час, а найближчий відповідальний турнір — чемпіонат світу в Шанхаї — стартує вже цієї суботи, 16 липня. Як готуються Говоров і компанія до головного старту сезону та які їхні завдання на наступний рік, «УМ» розпитала головного тренера збірної Сергія Бондаря.

Восьмого квітня на першій шпальті ми повідомляли: «Україна молода» без телевізора і співзасновника». Розлучення «УМ» із Міністерством України у справах молоді і спорту».

«З початку року міністерство нічим не змогло допомогти редакції витримати ціновий наступ на фронтах придбання паперу, друку і доставки газети. Лист із Мінмолодьспорту сповістив, що міністерство не матиме претензій до редакції, якщо остання поверне співзасновнику телевізор «Електрон»–61ТЦ451Д, інвентарний номер 01360021, в десятиденний строк із дня підписання документа».

«Уперше в Моршині? Вітаю у раю!» — урочисто заявляє струнка вродлива жінка з копицею густого волосся. А я всього лише запитала, як пройти до бальнеолікарні. Віра — так звати мою нову знайому — схоже, зраділа можливості розповісти «неофітці» про «найкраще місце на землі», «кладовую здоровья» тощо. Увічливо посміхаючись на ці пафосні штампи, думаю, як би відкараскатися від набридливої пані. Аж тут дещо в потоці її свідомості змушує прислухатися. «Я вперше приїхала сюди на 50–річчя — колеги путівку подарували, бо була така запрацьована й змучена, що хоч лягай та помирай. Приїхала аж зелена, а через 24 дні повернулася додому, як огірочок. На роботі ніхто не впізнавав! Відтоді раз на рік, як штик, — на оздоровлення в Моршин. Уже 14–й раз тут...»

«Невже вам 64?..» — повірити в це просто неможливо. Віра, якій на око більше 50 й не даси, задоволено усміхається: «Ніхто не вірить. А все — завдяки Моршину!».

До розповіді запорізької шанувальниці курортного містечка на Львівщині про чудодійний вплив Моршина на здоров’я та вроду («про болі в печінці й думати забула, обмін речовин аж «літає», шкіра стала чиста, як у немовляти, навіть волосся, яке раніше лізло клоччям, погустішало ледве не вдвічі!») авторка цих рядків спершу поставилася скептично. Але вже через тиждень на власному досвіді переконалася: цілюща моршинська вода в комплекті з кришталево чистим повітрям, дбайливим медперсоналом та лікувальними процедурами творить справжні чудеса. І дарма кажуть, що здоров’я не купиш — судячи з вартості путівки в санаторії об’єднання «Моршинкурорт», інколи воно не таке вже й дороге...

Понад місяць тому, 8 червня, у місті Тростянець загорілася котельня через витік газу. Постраждали люди, працівники газової служби. У своєму листі до Президента Януковича представники ПАТ «Сумигаз» незабаром так опишуть своє ставлення до цієї події: «...Постраждалі газовики, які самовіддано кинулися рятувати людей і гасити вогонь, не мали ані спеціального одягу, ані спеціальних засобів для ліквідації таких пожеж... Люди працюють просто у звичайному лахмітті, скуповуючи його в секонд–хендах...»

Сьогодні цією справою займаються правоохоронці. Шукають винних і причини трагедії. Проте «сумигазівці» передбачають, що «після проведення розслідування інциденту «стрілочниками» призначать простих трудівників–виконавців. Хоча справжніми винуватцями трагедії є люди з високих кабінетів».

Відразу в багатьох інтернет–виданнях з’явилося повідомлення, що восьмирічний хлопчик iз міста Бучач Тернопільської області встановив рекорд Гіннесса з віджимання від підлоги. Інформація виявилася не зовсiм достовірною, однак другокласник бучацької початкової школи Тарасик Хомут справді має серйозні задатки для встановлення найвищих спортивних рекордів.

Якби 59–річний коломиєць, котрий раніше переніс два інсульти, міг спрогнозувати наміри підступної незнайомки, то, звісно ж, відмовився б від її улесливих послуг. Та прозріння прийшло занадто пізно. Після нетривалого перебування на свіжому повітрі біля під’їзду багатоповерхового будинку немічний чоловік почав неквапом підніматися до своєї квартири. На сходовій клітці його наздогнала якась жінка і приязно запропонувала свою допомогу. Коли обоє переступили поріг помешкання, спритна «добродійка», залишивши свого «підопічного», почала нишпорити по квартирі. Надибавши на шкатулку з ювелірними виробами, висипала її вміст у свою сумочку й зникла. Ошелешений господар не тільки не зміг протистояти крадіжці, а й лише наступного дня спромігся сказати дружині про оказію.

На Венеційському бієнале–2011 було презентовано перший випуск оновленого журналу «Українська культура». Подія, гідна титулу «Сенсація року», оскільки останнім часом новини з фронту мистецьких часописів мають протилежне емоційне забарвлення: видання банкрутують, закриваються, призупиняють свій вихід... Самовідданими Дон Кіхотами, які ще тримаються у нерівній боротьбі з вітряками системи, залишаються «Кур’єр Кривбасу», журнал «Шо» та кілька інших ЗМІ, які можна перерахувати на пальцях однієї руки. Ситуація з мистецькою періодикою виглядає ще безрадіснішою, якщо згадати про долю колись потужного медіа–об’єднання Мінкульту, до якого входили видання, присвячені окремо театру, музиці тощо... Утім з’являються також і нові молоді медіа, повні ідей і готові цю ситуацію змінювати.

Проект «Кіноспадщина України на Першому Національному», ініційований Мінкультури та, власне, Першим телеканалом, має щонайменше два надзавдання. Перше — ще раз нагадати нам усім, якими визначними фільмами ми можемо пишатися. Друге — поінформувати українську молодь, що картини, якими пишаються їхні батьки, взагалі існують у природі. Для них, перегодованих голлівудським «кіноменю», це буде справжнім одкровенням, переконані ініціатори проекту. На прес–конференції, присвяченій запуску проекту «Кіноспадщина України на Першому Національному», президент НТКУ Єгор Бенкендорф дав зрозуміти, що однією з тих, хто відкриватиме для себе кінокласику, буде також і його друга половинка. За словами пана Єгора, коли він захоплюється тим чи іншим фільмом, дружина взагалі не розуміє, про що йдеться...

Навесні 2013 року в Києві пройде Єврокон (Європейський конгрес наукової фантастики). Такі форуми щорічно, починаючи з 1972–го, проводить Європейське товариство наукової фантастики (ESFS) у різних країнах. Рішення про Київ як столицю Єврокону–2013 ухвалили у червні в Стокгольмі на цьогорічному конгресі. В Україні Єврокон вітатимуть уже вдруге (вперше — 2006 року).