Майже 50 років тому українець Микола Степанов створив шедевр, біля якого замислено зупиняються відвідувачі. Експонується робота у французькому Версалі, а також у місті Орлеані, на батьківщині знаменитої Орлеанської діви. Фотознімок під назвою «Життя» настільки вразив французів, що йому не раз присуджували почесні нагороди, зокрема — зовсім недавно — диплом Жанни Дарк за «довгоживучість». А сам фотохудожник отримав довічне право безплатно відвідувати Державний музей фотографії Франції. Але за 82 роки свого життя Микола Степанов жодного разу так і не скористався своїм привілеєм. Не знали закордонні шанувальники таланту фотохудожника, що для простого українського пенсіонера з його жебрацькою пенсією подібна пільга — все одно, що дозвіл переходити дорогу на червоне світло...

Мовознавець та краєзнавець Григорій Жук є на Тернопільщині досить відомою людиною. Чверть століття він викладав рідну мову на кафедрі українознавства місцевого економічного університету. Не так давно вийшов на пенсію, відтак серйозно зайнявся історичними дослідженнями — наразі, приміром, годинами просиджує в архівах, готуючи матеріали для майбутньої книги про рідне село Гаї Розтоцькі. Не одну газетну публікацію та радіопередачу підготував і про історію тернопільських храмів. А ще Григорій Жук збирає український фольклор на незвичайну тематику — про Голодомор.

Майже 30 років жителька черкаського села Нечаївка Любов Романенко носить у своєму серці нестерпний біль. І мало не щодня, дивлячись на своїх двох синів та доньку, вона думає про те, що нині в неї було б не троє, а четверо дітей. З 7 травня 1982 року, коли вона народила дівчинку в Черкаському пологовому будинку №1, ця жінка постійно живе з думкою про те, що її донька не померла, як заявили їй лікарі, а живе у прийомній сім’ї...

Минулого року одним із найпродуктивніших ньюз–мейкерів у вітчизняному культурному просторі був Комітет iз Національної премії імені Тараса Шевченка. Причому півстолітній ювілей, який відзначила найвища державна нагорода у 2011–му, в інформаційному потоці становив лише невеликий відсоток, відверто поступаючись новинам скандального характеру. Першою ластівкою у цьому вирії став «Чорний ворон» Василя Шкляра, який хоч і набрав необхідну кількість голосів на фінальному засіданні Комітету, в списках лауреатів так і не з’явився. На лист письменника, в якому він стверджував, що не може прийняти цю відзнаку, поки посаду міністра освіти обіймає Дмитро Табачник, Президент Віктор Янукович відреагував дуже «своєрідно»: в його Указі №275 про нагородження Шевченківською премією прізвища Шкляра не було взагалі.

Цю книжку ужгородський парох Михайло Лучкай почав писати у 1831 році, після повернення з Італії. Очевидно, натхненний побаченою там протягом 14 благодатних місяців старовиною священик–інтелектуал заповзявся створити «Історію карпатських русинів», яка б розповіла світові про його народ і батьківщину. Саме тому писав латиною — мовою, зрозумілою тоді у всьому освіченому світі. Писав довго: останній, шостий, том його історії закінчується подіями 1843 року, наприкінці якого він і помер...

«Історiя» Лучкая вбралася у палiтурки лише зараз, завдяки видавництву «Закарпаття».

Такі міні–енциклопедії, як «Сучасна Україна: портрет з натури» (Ужгород: Ліра), з’являються нечасто. Зрозуміло, чому: у номенклатурі професій немає спеціальності «енциклопедист», а тут потрібно об’єднати інформацію з широкого спектра дисциплін — географії, геології, кліматології, екології, демографії, політології тощо. Та ще й подати усе в єдиному популярному стилі. Насмілився здійснити такий проект професор історії з Ужгородського університету Сергій Федака, що добре володіє оповідним письмом (окрім спеціальних праць, автор краєзнавчих розвідок та вже кількох історичних повістей). І йому вдалося: третє місце в рейтинґу (з-поміж 27 претендентів) та спеціальна відзнака саме за проектну сміливість — цілком адекватні.

У Різдвяні свята львів’яни та гості міста взяли участь у параді звізд — символів народження Спасителя. Святковий атрибут називають саме звіздою тому, що три волхви, шукаючи місце народження Ісуса, йшли за світлом зірки. Завдяки цьому красивому символу в Львові кілька років тому було започатковано фестиваль. З кожним роком у ньому беруть участь дедалі більше охочих. Наприклад, на цьогорічнім фестивалі «Спалах Різдвяної звізди» майстерно виготовлених звізд було більше п’ятдесяти.

Грант посольства США в Україні в сумі 2 мільйони 53 тисячі гривень виграв Черкаський обласний санаторій «Руська Поляна». Ці кошти уже спрямовані для проведення капітального ремонту одного з лікувальних корпусів цього закладу. «Ми завершили зовнішні роботи — перекрили дах металочерепицею, утеплили, поштукатурили та пофарбували стіни. Також встановили сучасні енергозберігаючі вікна та двері, обладнали пандус», — розповідає «УМ» головний лікар санаторію Леонід Лащенко.

Не має значення, дотримувалися ви правил релігійного передріздвяного посту стосовно харчування до його закінчення, чи ні. Але зараз обмеження ласувати м’ясними стравами знято і, за церковно–православними правилами, зовсім скоро, 13 січня, на Меланки, друга — Щедра кутя, тому рецепти м’ясних страв доречні практично для всіх.