З великим задоволенням прочитала в «Україні молодій» за 14 червня матеріал Лариси САЛІМОНОВИЧ «Брешуть — і оком не ведуть: як росія розповсюджувала фейки про підрив Каховської ГЕС».

Письменник із Запоріжжя Костянтин Сушко, який собаку з’їв на темі Каховського водосховища, бо написав про нього безліч робіт, закликав усіх до раціональності в цей нелегкий для регіону і всієї України час.

Чимало наразі є тем, котрі мені хотілося б підняти на сторінках улюбленого видання.

Трагічна й виснажлива війна мого народу з одвічним ворогом триває.

Українське радіо завжди було взірцем української мови.

Понад пів століття Олександра Василівна Данилевська з Чернігівщини працювала на шкільній ниві: вчителювала, була заступником директора, потім директором у рідній Кобижчі.

Ношу в пам’яті засічку хтозна-якої давнини.

Питання, якою має бути еліта нової України, хвилює давно.

Наша перемога у війні не означатиме, що ми повністю здолали ерефію, якщо ми не наведемо там лад, такий, що панує у цивілізованих країнах.

Рік війни!