«Закони №4511 і 4128 — державне гоніння на Українську православну церкву?» Під такими гаслами (але без знака запитання) у травнi в Києві під Верховною Радою відбулося молитовне стояння парафіян Української православної церкви Московського патріархату.
Коли мова заходить про квотування для працівників, це означає наявність певної групи упосліджених. Ними може бути хто завгодно: жінки, інваліди, люди старших поколінь. Коли меншості пропонують гарантовану кількість робочих місць, це не тільки не вирішує проблему, а заганяє її у глухий кут.
Сьогодні мені зателефонували з компанії «Воля». Ну я, звичайно, не одразу став їм відповідати. Сказав, якщо вони хочуть зі мною говорити про погоду, то хай натиснуть «Один».
У 2004 р. я був просто закоханий у Віктора Ющенка, як, до речі, і в Юлію Тимошенко, доки не стало ясно, що це гоголівський персонаж: «Я тебе породила — я тебе і вб’ю!» (а її вплив на перебіг передвиборчої кампанії в той момент, коли кандидат боровся з наслідками отруєння, був величезний).
Причиною, що спонукала мене звернутися до редакції і, відповідно, до читачів, стала реакція міністра внутрішніх справ Арсена Авакова на текстову версію інтерв’ю Олега Скрипки
Що загубив, чого надбав?
Вже двадцять п’ять... А все на старті.
Ахіллесовою п’ятою українського суспільства є його 350-річне колоніальне минуле, яке ніяк не відпускає нас досі. Маючи по сусідству такого ненажерливого «брата», потрібно проводити зовсім іншу внутрішню і зовнішню політику.
Шановна редакціє, безмежно вдячний вам за боротьбу! За боротьбу за українську мову в державі на ймення Україна. Чи є щось подібне у світі?
Лине пісня погожими ранками Над полями і тихими селами.
Я знав патріарха Любомира Гузара майже все своє життя - маленьким хлопчиком з вигляду, бо часом приїжджав з батьками на літній табір, де він був парохом, пізніше він був моїм духівником і сповідником у семінарії в Римі. В Україні наше спілкування також було доволі близьким.
