Шановна редакціє! Щиро вдячна своїй улюбленій газеті за правдиві патріотичні публікації.
Вона допомагає українцям жити й усвідомлювати наше складне сьогодення.
А ще дякую за можливість висловити власні думки і почуття.
Гадаю, що поезія — це концентрат, згусток думок, поглядів і, врешті, життєва позиція.
Ми змалечку звикли, що з прильотом журавлів приходить весна.
А вже дорослими усвідомлюємо, що не всім радісно спостерігати в небі журавлиний ключ. Багатьом те рідне курликання тривожить душу.
Комусь звідти чується голос сина, комусь — батька, друга. Тих, хто вже ніколи не повернеться.
Вони лишились там, на полі бою і нинішньої війни, й минулої…
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
