Ахіллесовою п’ятою українського суспільства є його 350-річне колоніальне минуле, яке ніяк не відпускає нас досі.
Маючи по сусідству такого ненажерливого «брата», потрібно проводити зовсім іншу внутрішню і зовнішню політику.
8 та 9 травня на відзначення Дня пам’яті, примирення та перемоги Президент країни Петро Порошенко правильно охарактеризував сучасні події в Україні і світі, але мало говорити, потрібно діяти відповідно до викликів, які стоять перед нами.
Москва вигадала для своїх «ватників» і наших «регіоналів» та «сепарів» якийсь «безсмертний» полк, але у нас усі смертні, окрім Бога і Всесвіту.
Недопустимо, коли «тітушки» і проросійські «афганці» провокують антиукраїнськими гаслами та символікою і навіть б’ють воїнів АТО, які проливають кров за Україну, а «оновлена» поліція не захищає їх і державу Україна, а оберігає сепаратистів, антидержавників.
Це наочно показали події в Дніпрі, Одесі, Миколаєві, Мелітополі, Харкові.
Опозиційний блок — перефарбовані «регіонали» — був, є і завжди буде загрозою державності України.
Це яскраво показали події у Криму, на Донбасі та Луганщині.
Тому потрібно заборонити висувати їм своїх кандидатів у депутати на всіх рівнях влади та управління державою.
Згідно з Конституцією України, державною мовою навчання повинна бути тільки українська мова на всій території України.
Бути прикладом використання державної мови повинна Верховна Рада, а також керівництво держави та держслужбовці.
У 20-х роках минулого століття Чехія і Польща вибороли державність і за 18-19 років чехи повнiстю заговорили чеською, а поляки — польською мовою, хоча століттями до того говорили, відповідно, німецькою та російською мовами.
У Варшаві до того всі школи були російські і жодної — польської. Ми маємо державу вже 26 років, а ніяк не розпрощаємося з російською мовою.
Перемога в 1945 році не була перемогою українського народу, хоча українці воювали в кожній армії антигітлерівської коаліції.
Здолавши гітлерівський нацизм, перемогу здобув сталінський імперський шовінізм-рашизм, який поширився на більшій частині території Європи, про що сказав Сталін у своїй промові на честь перемоги, що з успіхом тепер використовує Путін у своїй імперській політиці.
Після перемоги в Україну знову повернулося безпаспортне колгоспне кріпацтво з голодом у 1947-48 рр., чисельні побори та репресії.
Знову пішли ешелони товарняків із мільйонами українців, але вже не в Німеччину, а в безкраї сибірські простори.
Причиною сучасних подій в Україні є те, що держава за 25 років майже не була українською.
Свідомі українські опозиціонери, незважаючи на потужну народну підтримку після референдуму 1991 р., пішли на «договорняк» із комуністами і соціалістами (чого не було в країнах Прибалтики).
А зараз пожинаємо плоди цього «договорняка». Майдани не породили національних лідерів-державників, які зуміли б побудувати сильну у військовому й економічному плані державу, а багато так званих українських патріотів розчинилися в олігархічному болоті й найперше думають про своє збагачення.
Щоб досягти перемоги над рашистами всіх рівнів, потрібно перекрити їхній вплив на наше суспільство шляхом візового режиму з Росією, припинити всі економічні та гуманітарні зв’язки з нею, у тому числі закрити Дім Росії у Києві, який слугує для вербування агентури.
Адже мільйони українців у Росії не мають нічого, навіть українська церква заборонена.
СБУ, прокуратура, МВС чомусь дуже ліберальні по відношенню до ворогів України — з такими органами сильної України не побудуєш.
Потрібно заборонити виступати на телебаченні, радіо явним противникам Української держави.
Скажімо, 10 травня ц.р. на УТ-1, в передачі «Український вимір», якийсь експерт договорився до того, що причиною подій у Дніпрі, Одесі, Миколаєві та інших містах у День перемоги був Інститут історичної пам’яті, зокрема поведінка його керівника В’ятровича, який захищає інтереси Української держави. Це ж повний абсурд!
Нашим депутатам, урядовцям потрібно пояснювати західним партнерам, як російська, а згодом і радянська державні машини насильно русифіковували український народ.
Тому не можна до питань самоідентифікації в Україні підходити з мірками західної демократії.
Тільки активна державна робота Президента, уряду, парламенту і патріотично налаштованої української громади змінить Україну на краще.
