Тріатлоністів називають «айронменами» — «залізними людьми». Очевидно, що вони є найвитривалішими спортсменами у світі, адже їм до снаги пропливти півтора кілометра, одразу після цього, навіть не перевдягаючись, проїхати 40 км веломарафону й пробігти ще 10 км до фінішу. Житомирянка Юлія Єлістратова (раніше її знали під прізвищем колишнього чоловіка — Сапунова) без проб­лем долає всі ці випробування, хоча зовні — наче дюймовочка, важить якихось 48 кг. Юля утримує перші позиції світового молодіжного рейтингу тріатлоністок (до 23 років) та час від часу псує нерви дорослим спортсменам. Тренуючись щодня по чотири години, 22–річна Єлістратова знаходить час ще й на науку. Тріатлон вона називає «стилем життя» і пов’язує своє майбутнє саме зі «спортом залізних».

«Бай, бай, Гриша — це кажу тобі не я, це каже тобі футбольна громадськість», — такими словами завершив свій виступ на XII конгресі ФФУ президент «Металіста» Олександр Ярославський. Однак бліцкриг, задуманий паном Ярославським і компаньйонами, з позбавлення Григорія Суркіса крісла президента ФФУ вчора провалився. Хоча, щоб відстояти свої позиції, Григорію Михайловичу довелося майже чотири години за допомогою офіційних осіб із ФІФА та УЄФА, юристів та своїх футбольних союзників відбиватися від радикально налаштованих опонентів, які будь–що намагалися внести до порядку денного роботи конгресу пункт про висловлення недовіри президентові національної федерації.

«Г. Суркіса — у відставку!» — такі написи (по–російськи), ви­конані від руки з аерозольних ба­лончиків, віднедавна прикрасили паркани, стіни будинків, навіть метро по всьому Києву. Лише в радіусі ста метрів від редакції «УМ» їх можна нарахувати принаймні три. Очевидно, що це не самодіяльність якихось юних уболівальників, адже те саме гасло можна зустріти і в проплачених «лайт–боксах» на Парковій алеї — це центр Києва, неподалік Суркісового стадіону «Динамо». Можна припустити, що піар–кампанія приурочена до конгресу Федерації футболу України, який відбудеться в столиці сьогодні. Григорія Суркіса знову хочуть зняти з посади президента ФФУ.

Критика на адресу цього бізнесмена від футболу лунає від самого приходу Суркіса до керма (нагадаємо, у 1996 році Григорій Михайлович очолив Професіональну футбольну лігу, а в 2000–му — Федерацію). Більша частина закидів традиційно стосується його лояльності до київського «Динамо», але в останні роки коло претензій збільшилося, а можливості конкурентів — розширилися. То чи втримається Суркіс–старший на посаді цього разу?

Раніше функціонери з МОК, ФІФА й УЄФА, визначаючи місце проведення Олімпіад, планетарних та континентальних футбольних форумів, віддавали перевагу державам із майже готовою інфраструктурою, необхідною для прийому численних гостей та спортивних змагань. Нині ж функціонери дещо змінили підходи й доручають проведення відповідальних стартів «незвичним» країнам, які використають спортивний форум для власної розбудови, а не навпаки. Ілюстраціями можуть служити рішення щодо літньої Олімпіади–2008 у Пекіні, зимових Ігор–2014 у Сочі, футбольних «мундіалів» 2010 року в Південній Африці і 2018–го — в Росії. І, звісно ж, Євро–2012, співгосподаркою якого стане Україна. Як у Європейській футбольній асоціації, і в Україні хочуть вірити, що головні футбольні змагання чотириріччя в Європі наблизять українське спортивне господарство до європейських стандартів.

Вечір середи вписав в історію «Шахтаря» нову сторінку — команда з Донецька вперше пробилася до «плей–оф» Ліги чемпіонів. Із сезону 2000/2001 «гірники» є незмінними учасниками ЛЧ, але досі далі групового етапу не заходили.

Позавчора вісім клубів Ліги чемпіонів де–юре отримали статус учасників стадії «плей–оф». Цікаво, що в чотирьох квартетах, які змагалися у вівторок, семеро колективів свою лігочемпіонську долю визначили ще два тижні тому. Вакантною залишалася тільки одна весняна перепустка від групи D — за друге місце в «пульці» вели заочну боротьбу «Копенгаген» і «Рубін». Щоб склався «татарський пасьянс», підопічні Курбана Бердиєва мали перемогти «Барселону» на «Камп Ноу» та дочекатися домашнього фіаско данського чемпіона від аутсайдера групи — «Панатинаїкоса».

«Динамо» Олега Лужного, проваливши осінню частину національної першості, взялося відбілювати реноме за допомогою Ліги Європи. На відміну від чемпіонату України, де про першу сходинку, напевно, можна забути, єврокубкові позиції киян виглядають значно перспективніше. Перемігши позавчора в морозному Мінську БАТЕ — свого головного конкурента в суперництві за чільну позицію — підопічні Лужного піднялися на вершину групи E і забронювали за собою путівку до стадії «плей–оф». Аби зберегти лідерство й отримати кращі умови при жеребкуванні, через два тижні киянам необхідно розібратися з аутсайдером — тираспольським «Шерифом». Думається, проблем із налаштуванням на останній матч року в динамівців не виникне, адже вони повинні добре пам’ятати результат гри в Тирасполі наприкінці вересня — тоді «Динамо» ще під орудою Газзаєва програло 0:2.

«Чемпіонат світу 2018 року відбудеться в Росії, — урочисто промовив президент ФІФА Йозеф Блаттер, дістаючи з конверта папірець із назвою країни–переможниці голосування. — А в 2022 році планетарну першість прийматиме Катар».

Зміна поколінь — процес складний, часом болісний, тривалий і, зазвичай, непередбачуваний. Аби в Україні з’явилося нове покоління чемпіонів, знадобилося два роки. Наприкінці 2008–го, після провалу наших плавців на Пекінській олімпіаді, збірну очолив порівняно молодий амбітний тренер — Сергій Бондар. Із початком своєї діяльності біля керма «синьо–жовтої» команди Сергій Володимирович започаткував програму «Нова хвиля», спрямовану на пошук юних талантів. Із 70 спортсменів, яких він запрошував на збори, відібрано три десятки найбільш обдарованих юніорів, на яких і було зроблено ставку. При цьому реформатор відмовився від послуг старого покоління тренерів.