Останній акорд фестивалю «Франко. Місія» в Нагуєвичах зібрав кілька тисяч шанувальників рок–музики. На двох сценах тут виступали як відомі виконавці — «Триста8ісім», «ГИЧ оркестр», KozakSystem, «Кому вниз», Олег Скрипка, Ніно Катамадзе, — так і молоді гурти. Утiм танці танцями, але й про те, хто їх усіх зібрав у цьому місці і в цей час, молодь, треба віддати їй належне, не забувала. А тому однією з найпопулярніших локацій фестивалю були  мікролекції українських франкознавців «Іван Франко: перезавантаження».

Сільськогосподарський виробничий кооператив у селі з багатообіцяючою назвою Гігант у Ковровському районі Володимирської області Росії став широко відомим лише цього тижня — завдяки статті в російській газеті «Собєсєднік». Хоча ім’я президента Путіна фермери присвоїли своєму новому колгоспу два місяці тому, та відкрити сайт здогадалися лише нещодавно. Ось так завдяки силі всесвітньої «павутини» до «путінців» і прийшла всеросійська слава. За нею чекають і самого ВВП — запрошення надiслали в Кремль і сподіваються, що президент знайде часинку завітати в Гігант цієї осені.

Цього літа список українських пам’яток, внесених до реєстру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, поповнився вісьмома дерев’яними церквами. Дотепер під охороною світової спільноти перебували лише Софійський собор, Києво–Печерська лавра, історичний центр Львова, Чернівецький університет, букові ліси Карпат і геодезична дуга Струве. 21 червня у місті Пномпень у Камбоджі затвердили українсько–польський культурний об’єкт «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі». Всього у поданні з обох сторін представлено 16 дерев’яних церков гуцульського, бойківського, лемківського та галицького типів — по вісім від кожної країни.

Не тратитися на увічнення, а заробити на Вікторi Януковичу вирішив запорізький митець Олександр Бойко, який виліпив з гіпсу бюст глави держави і виставив його на продаж в інтернеті. На сайті безплатних оголошень Сландо зазначена і ціна скульптури — без гривні 10 тисяч гривень, себто 9 тисяч 999 гривень.

Ніяких двигунів та палива. Виготовлений власноруч кумедний літальний апарат, екіпаж із п’яти осіб, веселий настрій та готовність шубовснути у води Русанівського каналу — ось що означає свято під назвою «День польотів», або Redbull FlugTag–2013.

«Флюгтаг» накрив Київ уже вдруге. Перші змагання в Україні між літаючими конструкціями ручного виробництва відбулися у 2010 році. Тоді було встановлено всеукраїнський рекорд на дальність польоту — 22 метри. Позавчора переплюнути це досягнення не вдалося. Десятки тисяч глядачів, яких зібрав відомий виробник енергетичних напоїв у районі готелю «Славутич», отримали потужний заряд позитиву. Навіть незважаючи на сильну зливу.

Навіть коли в тебе немає однієї руки, це не означає, що ти не можеш стати справжнім майстром, переконаний 77–річний мешканець села Довжанка Тернопільського району Станіслав Таравський. Через нещасний випадок чоловік залишився без правої ноги, кисті лівої руки, а права рука зазнала деформації. Станіслав Іванович — інвалід І–ї групи, що не завадило йому одружитися та звести власну хату. Більше того — Станіслав Таравський власноруч змайстрував трактор.

Якщо так і далі піде, то Івано–Франківщина до свого відомого пісенного топоніму «край Черемоша й Прута» може цілком заслужено додати ще й славу регіону краси і сили, яка підкорює світ. Лише позаторік врода вивела прикарпатку Олесю Стефанко у фінал міжнародного конкурсу, де вона удостоїлася титулу «Першої віце–Міс Всесвіт», а вже цьогоріч голову франківчанки Ганни Заячківської увінчала корона «Міс України 2013». І невдовзі прикарпатська студентка на індонезійському острові Балі виборюватиме звання найпривабливішої красуні планети.

Не відстають від місцевих представниць прекрасної статі й народжені на Прикарпатті чоловіки. Василь Вірастюк, як відомо, володіє здобутим у 2004–му титулом «Найсильніша людина світу». Силою Віталія Пономаренка, чемпіона та рекордсмена світу з пауерліфтингу (на жаль, помер молодим 5 років тому), захоплювався сам Арнольд Шварценеггер. Естафету земляків–богатирів упевнено взяв до рук франківець Назар Павлів, який за короткий час устиг встановити майже десяток рекордів України, переважно з перетягування великотоннажних транспортних засобів.

Львів’янин Олександр Вальд започаткував і вже майже 15 років творить картини з кави та піску. Сам він працює у львівському цирку сантехніком, хоча за освітою є квітникарем–декоратором. Майстерня художника розташована в готелі для артистів цирку. Там пахне лаком і, звичайно, кавою. На стінах майстерні висять його роботи: портрети знайомих і зірок естради, пейзажі та навіть біблійні сюжети. На столі лежать необхідні для роботи інструменти та скляночки з кольоровим піском.

«Ось остання робота, — показує художник кольоровий пейзаж. — Ще лак остаточно не висох, тому запах трохи неприємний, але до ліній уже можна торкнутись. Бачите, сніг вийшов такий крупний і пухнастий. Це перетертий мармуровий пісок. Його крупинки завеликі для картин, тому доводиться додатково перетирати. У мене для цього є навіть старий електромлинок для кави». І хоча піщинки здаються крихкими, малюнок залишиться стійким ще довгі роки.

«Тобі, Луцилію, найдостойніший із мужів, звісно, відомі Помпеї — багатолюдне, квітуче місто в Кампанії, що лежить на березі чудової затоки, відділене від відкритого моря з одного боку Суррентським і Стабійським, а з другого — Геркуланумським узбережжям. І от недавно ми дізналися, що місто це зруйновано землетрусом, і сталося це взимку, всупереч запевненням наших предків, що взимку землетрусів не буває...

Треба знайти спосіб утішити вражених людей і позбавити їх безмежного страху. Якщо сам світ похитнувся, якщо з–під ніг тікає все, що було в ньому надійного, де шукати опори?»

Так писав давньоримський філософ Сенека у своїх «Філософських питаннях» про землетрус, який 5 лютого 62 року неабияк перелякав мешканців кількох населених пунктів на родючих землях біля підніжжя Везувію. Найбільших руйнувань зазнали Помпеї — велике портове місто з населенням близько 20 тисяч осіб, де вирувала торгівля, процвітали науки та мистецтва. Життя, що кипіло в цьому квітучому куточку Кампанії, приваблювало до Помпей купців і любителів розваг з усіх куточків неозорої Римської імперії.

До Помпей і тепер стікаються людські юрби з усього світу — тепер уже на екскурсію. Сідаємо в Неаполі на електричку «Чіркум везувіана» та виходимо на зупинці «Помпеї скаві». Сьогодні Помпеї — це й невелике містечко, типове для півдня Італії, і велика археологічна територія на його околиці. Щось на кшталт музею під відкритим небом. Його унікальність полягає в тому, що вулканічний попіл від виверження 79 року «законсервував» побут давніх римлян саме в такому вигляді, як це було в ті прадавні часи. Тож, відвідуючи Помпеї та археологічний музей Неаполя (а саме там зараз перебуває більшість артефактів, знайдених у загиблому місті), ти ніби переносишся в іншу епоху за допомогою машини часу.