Свято всіх закоханих, День святого Валентина, ввійшов у наше життя порівняно недавно. Але цей, хай і робочий, день багато українців чекають з нетерпінням. Адже саме 14 лютого прийнято за допомогою вітань і подарунків висловлювати найпотаємніші почуття. Кому ж таке не до вподоби? Але і до цього свята необхідно готуватися заздалегідь. Що ж прийнято дарувати в такий день і на яку суму поздоровлення може полегшити ваш гаманець, з'ясовувала «Україна молода».

«Якщо ви хочете, щоб День святого Валентина запам'ятався, вітайте свою другу «половинку» найнесподіванішим чином, адже кожний з нас любить сюрпризи. При підготовці свого романтичного привітання дотримуйтесь наступних правил:

В Італії на День святого Валентина прийнято дарувати солодощі, які мають форму серця (печиво, цукерки, шоколад). Американці також полюбляють дарувати коханим солодке, яке укладають у картонну коробку у вигляді серця. Вітають не тільки тих, з ким зав'язують романтичні стосунки, але і тих, кого просто люблять — бабусь, дідусів, друзів... В Англії у цей день, окрім солодощів, дарують ще й м'які іграшки (особливо ведмежат), а також листівки-«валентинки». Французи до своїх листівок додають білизну, цукерки, щасливі лотерейні квитки, нарізану за формою серця ковбасу, штучні квіти, дарують романтичні подорожі. Вони вважають цей день найбільш вдалим для пропозиції руки і серця.

Держава серйозно взялася за реформування системи усиновлення — для цього нещодавно навіть внесли зміни до Сімейного кодексу України. Відтак за державних дітей відповідатиме не «освітянське» міністерство, як було раніше, а міністерство «сімейне». Саме у складі Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту до травня 2006 року створять Державний департамент із усиновлення та захисту прав дитини. Він замінить Центр усиновлення дітей, що працював при Міністерстві освіти і науки. Департамент, окрім вирішення проблем з усиновленням сиріт, займатиметься ще й пошуком найкращих форм догляду за дітьми та захистом їхніх прав.

Україна сьогодні виробляє близько двох з половиною мільйонів тонн м'яса. Для повноцінного ж харчування всіх громадян країни його потрібно удвічі більше. Цікаво, що зараз кожен українець у середньому з'їдає за рік близько 38 кілограмів цього продукту, тоді як п'ятнадцять років тому з'їдав до 70 кілограмів. М'ясних консервів теж у нас стає усе менше і менше: тільки за останній рік їх випуск скоротився на 28 відсотків, тобто на 63 тонни. За рахунок свинини й пташиного м'яса в минулому році нам запропонували приблизно на 58 тисяч тонн більше м'ясної продукції, ніж у попередньому, однак яловичини в цьому «пакеті» все одно поменшало.

— Чи можна найближчим часом розраховувати на здешевлення м'яса?
— По різних видах м'яса спостерігаємо різні тенденції, які залежать від різних причин. Свинина може подешевшати, тому що росте виробництво, і йдуть інвестиції. Курятина дешевшає, тому що знижується споживання. Яловичина може незначно подешевшати у зв'язку з «російською забороною». Зростання ж виробництва птиці не буде. Прогнозувати що-небудь по м'ясу птиці неможливо. Наприклад, якщо виникне пандемія пташиного грипу, то потрібно буде взагалі знищити все без винятку поголів'я птахів.

— Зараз люди дуже часто хворіють через недостатню кількість заліза в організмі (зокрема у крові). Для його поповнення краще споживати продукти тваринного походження. Наприклад, так зване «гемове» залізо (його ми отримуємо через споживання м'яса) нашим організмом засвоюється на всі сто відсотків. Треба споживати м'ясо різних тварин, чергувати його, бо в кожному виді — свої переваги. Свинина досить легко засвоюється, і вона більш калорійна, яловичина в порівнянні зi свининою багатша на залізо. Білки найкраще засвоюються із яловичини, ніж зі свинини, а також із м'яса молодих тварин та птиці. Дуже корисна кров'янка, бо багата на залізо. До речі, щоб продукти харчування краще засвоювались, треба споживати їх у гарному настрої, у комфортному приміщенні та приємному оточенні, смачно приготовленими. Кожного дня м'ясо їсти не треба, мають бути розвантажувальні дні.

Зараз в Україні майже всі нові будинки облаштовують вікнами зі скла та пластику, але в цілому по Україні євровікна складають невеликий відсоток — приблизно десята частина від загалу. Поки що на цю приємність не кожному вистачає грошей, але якщо вам доводиться використовувати електроприлади для обігріву або користуватися іншими засобами, щоб збільшити температуру в кімнатах, то час зайнятися розрахунками. Поміняти одне вікно на ненайдорожче пластикове коштуватиме десь до 300 доларів, а слугувати воно має довго. До речі, пан Єхануров ще до хрещенських морозів, а саме у розпал «газової проблеми», пообіцяв народу подумати над системою кредитування євровікон для населення.
До нападу суперхолодів про справжню ціну євровікон у моїй оселі я могла тільки здогадуватись. Я не знала, що при мінус 25 на вулиці у мене в квартирі стане тепліше, ніж було раніше: замість 21 буде плюс 24. Я розумію, що це лише зі страшного переляку так гарно запрацювала наша котельня, але ж у сусідки, в якої стоять звичайні традиційні вікна, у кімнаті стовпчик термометра так і не піднявся вище +17. Це відкриття виявилося ще одним доважком до плюсів моїх нових вікон. Цікаво, що й на морозі вони продовжували залишатись прозорими, і так само добре захищали оселю від шуму вулиці. До речі, вийшла ще й економія на обігрівальних приладах — ні купувати не довелось, ні додатково сплачувати за електроенергію.

Побутовий травматизм в Україні сьогодні став основною причиною дитячої смертності — це засвідчує страшна статистика: за останні п'ять років від нещасних випадків у нашій країні загинуло близько десяти тисяч дітей. Міністерство освіти й науки протягом минуло року займалося аналізом цієї жахливої проблеми та намагалося з'ясувати її причини.

Чи доводилось вам купувати їжу в мережі інтернет? Я спробувала це зробити ще п'ять років тому і одразу відчула, як сильно змінилося моє життя. Виявляється, це не потребує особливих зусиль і додаткових коштів. Єдина умова — наявність комп'ютера та інтернету.
Перш ніж вперше зробити замовлення, я спробувала визначитись із сумою грошей, яку може витрачати наша сім'я на продукти харчування упродовж тижня. Наступний крок — «екскурсія» у найближчий супермаркет: вивчаю етикетки необхідних товарів і намагаюся запам'ятати їх точні назви, звертаю увагу на фірми, що їх виготовляють, марки, ціни.