Переконливим свідченням такої рецесії є нічим неспровокована геноцидна збройна агресія Росії проти України, що триває вісім років поспіль і принесла державі і нації колосальні людські жертви, руйнування та страждання. Чи можливо було уникнути подібного?
У кожного воїна, громадянина і вищого військово-політичного керівництва держави повинна бути усвідомлена впевненість у обов'язковій перемозі України. І що для такого потрібно ще пройти тернистий шлях війни у єдності, консолідації та непримиримості до війни.
Нарешті державний тероризм Путіна об'єднав військово-політичну еліту та консолідував суспільство країни, що дало обгрунтовані підстави президенту В. Зеленському говорити сьогодні про стратегічний перелом у ході війни на користь України.
Спостерігаючи за перебігом перемовин 10 січня між представниками РФ і США у Женеві, не можна не віддати належне американській стороні за тверду і непохитну позицію у відстоюванні цінностей як світової демократії, так і оборонно-безпекових інтересів української сторони.
Атмосфера , яку нагнітала монобільшість під час виступу президента у парламенті нагадувала сумнозвісні збіговиська колишньої КПРС та гітлерівської нацистської партії. На яких під істеричний "одобрямс" віталося все що говорили "вожді ".
Вочевидь покручі офісу президента, які готували його пресмарафон, не обізнані у біблійній історії. Інакше вони б знали про токсичність цифри 30 і не пропонували б В. Зеленському таку кількість питань для відповіді журналістам.
