Одна з найбільш недооцінених книжок останнього часу — роман Галини Пагутяк «Путівник розгублених» (Л.: Піраміда, 2020).

Отже, ще раз про вплив філософа Івана Ільїна (1883—1954) на нинішню ідеологію Крємля. Не задля копирсання у брудній тамтій білизні, а до розуміння, з чим маємо справу, чого очікувати надалі та як усьому цьому ефективно протиставитися.

Є чимало багатосторінковіших і вельми цікавих книжок про українсько-російські взаємини, але немає, здається, більш талановито концентрованого їхнього викладу

Поняття «постправда» з’явилося у західній філософії зовсім недавно. Схоже, кристалізація терміну відбулася лише за президентства Трампа, який перетворив власні емоції на ефективний інструмент своєї політики.

Рівно 31 рік тому в Москві стався путч, метою якого було збереження комуністичного СССР.

Антиутопія — модне слово. Бо цей жанр густо замішаний на конспірології — завжди модному читацькому наркотикові.

Отже, совєтська криптоісторія за Юрієм Фєльштінскім. Погортаймо далі його політологічний детектив, він того вартий: «Від Червоного терору до мафіозної держави.

У попередньому числі газети «Україна молода», яка друкувалася в ніч проти 24 лютого, опубліковано останні Короткі списки рейтингу’2021.

Владислав Івченко вміє здивувати літературною сміливістю.

От невеличка книжечка, ста сторінок немає, а чи не найкраща в Оксани Забужко: «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса» (К.: Комора, 2021).