Наприкінці 2015-го в інтернеті з’явилися перші аматорські списки книжок про нинішню російсько-українську війну: близько 400 назв, об’єднаних єдиним параметром — акцентованою згадкою про цю війну.

Торік «Фоліо» перевидало — здається, вшосте — роман Франца Кафки «Замок» (у тому самому перекладі Наталки Сняданко від 2006-го).

Мар’яна Савка має понад десять книжок віршів, місце їй в історії сучасної поезії давно заброньовано.

«Ефект Зеленського» (Л.: Човен, 2024) — чи не найбільша несподіванка на ринку політологічної літератури крайнього сезону.

Коли Вікторія Амеліна розшукала щоденник вбитого окупантами літератора з-під Ізюма Володимира Вакуленка і стала готувати його до друку, у майбутній книжці з‘явився рядок:

В анотації до книжки Маріо Варгаса Льйоси «Свято Цапа» (Х.: Фабула, 2024) наголошено, що це «один із найкращих будь-коли написаних політичних романів».

Якось на піку слави — десь між «Лексиконом інтимних міст» і «Коханцями Юстиції» — Юрій Андрухович вимовив напрочуд відверту фразу:

Чи не найбільш уживане слово в нинішньому медіапросторі — «Трамп».

2019-го полковник Сергій Кривонос, один із героїв-командирів АТО (орден Богдана Хмельницького за оборону Краматорського аеропорту), пішов на президентські вибори.

Кафка міцно тримає Винничука впродовж усієї письменницької кар’єри.