У ніч на четвер грецький парламент проголосував за заходи жорсткої економії, необхідні для отримання допомоги в розмірі 86 мільярдів євро від міжнародних кредиторів, повідомляє «Євроньюз». Прем’єр-міністр Алексіс Ципрас, виступаючи перед депутатами, заявив, що «не вірить в угоду з ЄС», але її «треба прийняти, аби уникнути катастрофи для країни» і колапсу банків.
«Та насправді ваша жалюгідна, злиденна країна Росії й у страшному сні не потрібна! Це ви без нас — ніщо! А для Заходу ваша Україна — лише територія для розташування військових баз проти великої Росії!» — бризкає слиною російська колега, яка ще кілька років тому справляла враження цілком адекватної людини й навіть критикувала Путіна.
«Чорним понеділком» назвали російські економісти 15 грудня, коли курс рубля обвалився одразу на 8,5% — до 63 рублів за 1 долар США і 78 рубля за 1 євро. При цьому основні фондові індекси падали ще стрімкіше. Таким чином, за швидкістю польоту в прірву російська грошова одиниця перевершила навіть гривню й упевнено посіла перше (негативне) місце у світі за 2014 рік.
Президент Польщі Броніслав Коморовський офіційно затвердив склад нового уряду на чолі з Евою Копач. Щоправда, оновленому складу Ради міністрів ще треба отримати схвалення Сейму, але навряд чи з цим виникнуть проблеми. Програму свого уряду пані Копач, яка до призначення прем’єром головувала в парламенті, презентуватиме депутатам 1 жовтня.
Головну інтригу останніх днів розв’язано: на зустрічі в Мінську Петро Порошенко потиснув руку Володимиру Путіну. Закони дипломатії вимагають, «диванні аналітики» в соцмережах ремствують — багато хто взагалі наполягав на тому, що Президенту України не варто навіть їхати до столиці Білорусі, де на нього чекала зустріч із агресором.
Петро Порошенко офіційно ще не став Президентом України, а свою визначну роль у міжнародній політиці вже почав відігравати. Сталося це у Франції, де Петро Олексійович нарівні з європейськими лідерами взяв участь у святкування 70-ї річниці висадки військ союзників у Нормандії. У Європі цю подію називають «Днем Д».
Марно Захід сподівався на «деескалацію» й розв’язання конфлікту між Росією та Україною дипломатичним шляхом. Своїм учорашнім виступом на честь «приєднання» Криму до РФ Володимир Путін яскраво продемонстрував, що він думає і про західні санкції, і про міжнародні угоди, і тим більше про заклики «схаменутися».
«Слава Україні! Героям слава!», море синьо–жовтих прапорів, трохи незграбне, але щире виконання Державного гімну України... Здавалося б, після трьох з половиною місяців Майдану нас такою картиною вже не здивуєш. Та виявилося, що таки можливо — якщо все це відбувається... в Москві.
У перший день весни по обіді президент Росії Володимир Путін вніс звернення до Ради Федерації про дозвіл почати війну проти України. Обговорення дуже нагадувало радянський «одобрямс» часів пізнього Брежнєва. Саме тоді СРСР припустився величезної помилки, ввівши війська в Афганістан.
Хтозна, яким собі уявляв розвиток подій після «тріумфального» вторгнення на територію сусідньої держави Володимир Путін. «Повернути» Крим у склад РРСФР (міль пардон, — Російської імперії), «під шумок» постреволюційного хаосу в Києві відірвати ще парочку південно–західних регіонів, а то й реалізувати свою заповітну імперську мрію збирача «русскіх земель», загарбавши під своє іго «мать городов руських» разом з усією Україною.
