Нардепи-блогери, російська мова та «ефект Януковича». Кого дивляться українці, поки Рада мовчить?
Те, що трансляції засідань Верховної Ради відсутні, а доступ журналістів до її кулуарів обмежений, — політика безпеки, хіба не так? >>
На переговорах у столиці Білорусі Президент України висловив готовність надати Володимиру Путіну шанс «гідно» вийти із ситуації. (УНІАН.)
Головну інтригу останніх днів розв’язано: на зустрічі в Мінську Петро Порошенко потиснув руку Володимиру Путіну. Закони дипломатії вимагають, «диванні аналітики» в соцмережах ремствують — багато хто взагалі наполягав на тому, що Президенту України не варто навіть їхати до столиці Білорусі, де на нього чекала зустріч із агресором. Хоча судячи з відео телеканалу «Раша тудей», такий нищівний погляд, яким Порошенко з висоти свого зросту припечатав невисокого, сяючого бриденькою посмішечкою Путіна, вартий багатьох не-рукостискань.
Водночас Європа на саміт «Україна — Митний союз» усе ще покладала певні надії (попри те, що останнім часом усі такі сподівання розбивалися об непробивну політику Кремля). Адже це перша зустріч президентів України та Росії після недовгого «побачення» в Нормандії на початку червня, ще до інавгурації обраного на президентських виборах 25 травня Петра Порошенка. Європі, світу, а найбільше — Україні потрібен мир. І досягти його, на жаль, неможливо без переговорів. Інша річ, що Росії й персонально Путіну потрібні якраз війна, неспокій і розбрат, який завершився б повним загарбанням ненависної своєю незалежністю держави.
Тож іще напередодні саміту прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков про ймовірність переговорів свого шефа з Порошенком висловлювався двозначно: мовляв, «можливо», «припускаємо».
На той час, коли цей номер верстався до друку, зустріч таки розпочалася — в багатосторонньому форматі, за участі також президентів Білорусі та Казахстану, що разом із Росією входять у Митний союз, і високого представника Євросоюзу із зовнішньої політики та політики безпеки Кетрін Ештон.
Цікаво, що Петро Порошенко на цій зустрічі був єдиним, кому не знадобилися послуги перекладача, адже він вільно спілкується як англійською, так і російською мовами. А найкраще почувався, очевидно, Олександр Лукашенко. Адже завдяки війні між сусідніми державами й палкому бажанню ЄС їх помирити президент Білорусі з міжнародного вигнанця, якому закритий в’їзд до більшості держав Заходу, перетворився на господаря, що приймає у себе керівних осіб Євросоюзу (окрім Ештон, до Мінська приїхали заступник голови Єврокомісії Гюнтер Етінгер та єврокомісар iз питань торгівлі Карл де Гухт).
«Сьогодні в Мінську, безумовно, вирішується доля світу і доля Європи. Ми маємо разом знайти єдино правильне рішення, від якого залежить не багато не мало — мир на континенті... Я б хотів, щоб у результаті сьогоднішньої зустрічі ми наблизилися до спільного розуміння кількох найважливіших речей. Перш за все, це повага до суверенітету і територіальної цілісності всіх держав», — наголосив на початку переговорів Петро Порошенко.
Чи справдилися його сподівання, читайте в наступному номері «УМ».
Те, що трансляції засідань Верховної Ради відсутні, а доступ журналістів до її кулуарів обмежений, — політика безпеки, хіба не так? >>
21 липня 2025 року виповнюється шість років обрання ІХ скликання Верховної Ради України. >>
У Києві в Голосіївському районі столиці 10 липня застрелили полковника Служби безпеки України. >>
Богдана Буткевича (журналіста "Цензор.НЕТ" і телеканалу "Київ"), який нібито протягом останніх років позаштатно співпрацював із Головним управлінням розвідки, звільнили зі спецслужби, попри медичні обмеження поновили в статусі військовозобов’язаного, а також оголосили у розшук ТЦК. >>
То хто ж керує хаосом? Коли світ руйнується, завжди знаходиться той, хто різними способами каже, що це не кінець, а розчистка для чогось нового. >>
Ознаки афілійованості з російською православною церквою донині має Київська митрополія Української православної церкви, хоч усіляко намагається відсторонитись від своєї належності до Московського патріархату. >>