Боярська лісова дослідна станція — єдине на сьогодні навчальне підприємство на пострадянських теренах, яке має FSC-сертифікат лісоуправління та внутрішнього ланцюга поставок, що засвідчує її статус. Нещодавно на базі її Дзвінківського навчально-науково-виробничого центру відкрито сучасну базу практичного навчання.
На тривалі застереження екологів щодо небезпеки, яку несе мешканцям міста Ладижин та доброму десятку довколишніх населених пунктів стара система очистки й зношені фільтри Ладижинської ТЕС, і досі ніхто не зважав би, якби цього року ладижинців кілька разiв не засипало сажею. Окрім місцевого спиртового заводу, під підозру потрапила й теплоелектростанція...
Від пожежі на нафтобазі біля Василькова на Київщині минуло не так багато часу, але ця страшна екологічна біда знову змусила нас пригадати уроки Чорнобиля 1986 року.
Чи задумувалися ви, скільки щодня батарейок викидають українці до сміттєвих контейнерів? Тисячі! Хоча на кожній з них є попереджувальний знак, що викидати відпрацьовані елементи живлення заборонено. Але оскільки мережа збору використаних батарейок у нас просто відсутня, ті однак опиняються на звалищах, завдаючи величезної шкоди довкіллю.
Коли торік у вересні на лісовій околиці села Уторопи Косівського району ведмедиця напала на 55–річного місцевого жителя, зламавши йому щелепу, вибивши око й відкусивши носа, дехто із запальних горян вибухнув гнівом на адресу Національного природного парку «Гуцульщина».
Цього жовтня надії мешканців Донбасу поласувати свіжою рибкою під час чергової путини на «домашньому» Азовському морі катастрофічно не виправдовуються. Рибні ряди базарів зустрічають порожнiми прилавками. Якщо й трапиться випадковий продавець, то запропонує хіба що дрібного — кістки та голова — бичка або молодь пеленгаса, яку не на пательню хочеться класти, а ридати над її довчасно загубленою долею.
Щороку в третю п’ятницю травня Центральна геофізична обсерваторія відзначає своє традиційне свято — День обсерваторії. Сьогодні особлива увага тут буде прикута до відділу спостережень за станом хімічного забруднення та відділу інформації про стан хімічного забруднення природного середовища, адже вони відзначають 40–річчя з дня створення. Саме фахівці цих двох відділів відстежують та аналізують стан нашого повітря, води, ґрунтів, опадів. Моніторити ситуацію допомагають 41 лабораторія та майже 600 спостережних постів, пунктів і станцій. Щоб дізнатися, чим ми сьогодні дихаємо, в яких річках краще не купатися та що маємо у своїх славетних чорноземах, які нас годують, «УМ» вирушила на проспект Науки, 39, корпус 2, де розташована Центральна геофізична обсерваторія.
Ще Михайло Булгаков у своєму відомому творі «Собаче серце» підмітив, наскільки несподівані результати можуть мати наукові втручання в природу. Відтоді дискусії на цю тему не вщухають. Одна з головних тем, щодо якої й досі немає однозначної думки в суспільстві, — використання генно–модифікованих організмів. Наскільки це етично, безпечно й доцільно — такі запитання час від часу виринають у пресі. «Сучасна біотехнологія заснована на знаннях. І говорити про її ризики слід тільки на науковому рівні, а не на рівні припущень і здогадок», — переконаний доктор біологічних наук Інституту геноміки та харчових технологій НАНУ Борис Сорочинський. Чому так, відомий експерт iз питань біотехнологій поділився з журналістами, викладачами та представниками бізнесу під час майстер–класу, організованого в рамках освітнього центру Європейської бізнес–асоціації.
Курортний півострів, надто Південнобережжя, важко уявити без реліктових, заповідних лісів. Природне поєднання цілющих факторів мальовничої місцини однаково манить всюдисущих туристів–відпочивальників і доморощених «інвесторів». Останні зі своїми хитрими планами — реальна загроза для сьогоднішніх «легенів» сонячного півострова і конкретно Ялтинського гірсько–лісового заповідника. Кримська прокуратура тільки за останні два роки подала до суду близько півсотні позовів щодо п’яти з половиною гектарів заповідника. Щоправда, у підсумку задоволено дванадцять із них, що стосуються лише одного гектара. «Можливо, нам потрібно пресу залучати, нехай громадськість долучається до цієї ситуації», — визнав своє безсилля нещодавно у розмові з журналістами кримський прокурор В’ячеслав Павлов.
Це не золото, не газ, не нафта і навіть не вугілля — це всього–на–всього гравій і пісок. Здавалося б, такі розповсюджені й невичерпні корисні копалини. Біда в тому, що саме без них уже за якийсь десяток років не виживе жодна річка, а українці не матимуть своєї риби. Екологи застерігають: це як «ефект метелика» — сьогодні вимили з русла гравій і пісок, а вже завтра проблема докотиться до Чорного моря.
