Чорнобиль нас нічого не навчив

22.07.2015
Чорнобиль нас нічого не навчив

Кількаразове миття овочів та фруктів рекомендоване і для районів, які не постраждали від пожежі. Але і моніторинг ситуації з боку компетентних служб потрібен також. (з сайта pandaland.kz.)

Від пожежі на нафтобазі біля Василькова на Київщині минуло не так багато часу, але ця страшна екологічна біда знову змусила нас пригадати уроки Чорнобиля 1986 року. І знову з’ясувалося, що ми наступаємо на ті ж самі граблі. Бо державні інституції з питань екології, які мали б взяти на себе питання оповіщення і захисту людей, виявилися поза подіями, лишивши населення наодинці з бідою. Та й більшість ЗМІ значну увагу приділила перебігу пожежі, а про її можливі наслідки, крім поодиноких випадків, практично не згадувалося.
Як не згадувалися вони (хіба що натяками) і в далекому тепер 1986 році, і пізніше. Власне, аварія на ЧАЕС яскраво проявила і проблеми екології нашої свідомості, і суцільну корупційність системи. Бо практично вся допомога світової спільноти, призначена для ліквідації наслідків аварії, регулярно розкрадалась тими, хто приходив до влади. За цей час з екологічною проблемою, яку створив Чорнобиль, ми так і не впорались, та й, якщо чесно, і не намагалися. Державні органи кинулися шукати винних у цьому злочині, забуваючи про те, що все це наслідки нашої системної корупції і непрофесіоналізму керівників майже всіх рангів, які мають відношення до екологічної безпеки держави. Більше того, зараз активно скорочуються державні чорнобильські програми. Мовляв, у бюджеті немає коштів, тож усі роблять вигляд, що і проблеми не існує, що вона вирішилася сама собою.

Наслідки видимі й невидимі

Багато людей сприйняло чорну хмару під Глевахою і Васильковом як дощову хмару. Однак хмара ця була справді зловіща — вона спровокувала зовнішнє забруднення сажею всієї території, яка охопила велику площу на Київщині, зокрема у Васильківському, Фастівському, Макарівському та інших районах. Через два-три дні в інтернеті з’явилася карта району пожежі, знята супутником. Уже тоді стало зрозуміло, з якою серйозною екологічною катастрофою знову зіткнулася Україна. А пожежа продовжувалась, як ніколи у світі довго — вісім днів.

Чорна хмара залишила свій чорний слід на Київщині, про який ми ще будемо довго згадувати. Багато продуктів горіння (бензин, мазут, полімери, трав’яний настил, ліс) містять шкідливі хімічні речовини: оксиди азоту, вуглеводи, сажу, сполуки свинцю, сірки, діоксини. Особливо шкідливі для організму бензпірени, які викликають онкологічні захворювання. Однак і за кілька тижнів після трагедії  ми досі не знаємо, скільки продуктів горіння і яких потрапило в атмосферу, грунт, людські організми. Про це просто починають забувати, замість того, щоб бити на сполох.

Мити і перевіряти

Інститут екології людини в перші ж дні пожежі разом з людьми, які постійно проживають на території екологічної катастрофи, розпочали роботу з перевірки всього, що потрапило під дію нафтової сажі. Насамперед це було листя фруктових дерев, трава та достиглі на той час фрукти: вишні, черешні, полуниці. Ми почали з промивання цих продуктів водою і контролю результатів забруднення звичайними дослідженнями.

З’ясувалося, що фрукти і ягоди після 2-3-разового промивання звичайною водою стають чистими, придатними для вживання. Це був перший крок до запровадження екологічної профілактики населення. Але далі картина ускладнилася і виникли нові проблеми. Взяти, наприклад, траву із сажею, яку випасають тварини: корови, кози, вівці тощо. Виникає запитання: як це впливає на молоко тварин? Оскільки у нас немає спеціальної апаратури, яка б дозволяла з допомогою хімічного аналізу виявляти забруднення, отримані на певній території, ми пішли шляхом дослідження фізичних характеристик води, якою промивали продукти, та самих молочних продуктів і порівняння цих даних із характеристиками продуктів, отриманих до аварії або на іншій території. Це дозволило виявити зміни властивостей речовин і проаналізувати, чи є ці зміни наслідком впливу канцерогенів, що містилися в сажі.

Для ілюстрації результатів такого аналізу можна провести дві характеристики води, якою промивали листя та плоди (вишні, черешні, полуниці).

Дані приведено в таблиці:

А що робити з продукцією, що виростає на забрудненій сажею землі? Волонтери-дачники надали інституту на аналіз продукцію, яка встигла за 5-10 днів вирости. Це були листя салата, амаранту, пирію, м’яти. Наші дослідження поки що не виявили, що через стовбур рослин із землі так швидко втягується забруднення, але це не означає, що не буде або немає проблеми забруднення продуктами, які ростуть на городах та дачах в зоні екологічного лиха. І остаточної відповіді на це питання поки що немає.

Поінформований — значить озброєний

Які мали б бути екологічні висновки так званих компетентних органів? На нашу думку, в першу чергу населення має отримати конкретну екологічну карту всієї забрудненої території з конкретними висновками і рекомендаціями. Це обов’язково мають бути методичні рекомендації для людей, як то кажуть, на вчора і на сьогодні. Інакше, наслідки пожежі можуть бути серйознішими, ніж здається на перший погляд.

Зішлемось на проблеми, які описала у статті Ольга Скрипник «Вогонь, вода і ягода», що вийшла одразу ж після катастрофи у тижневику «Дзеркало тижня». «Коли відбуваються катастрофи, люди потребують достовірної інформації. На жаль, у нас немає системи оперативного інформування. Відсутність інформації породжує паніку», — пише вона і додає: «Пожежа висвітлила ще одну вкрай важливу для нас проблему — мова йде про роботу Державної санітарно-епідеміологічної служби. Останні кілька років її не просто критикували, а відверто знищували. Безумовно, СЕС можна не любити, не фінансувати, масово звільняти спеціалістів, можна одним наказом її повністю ліквідувати. Все можливо. Якщо є чітка відповідь на просте питання: хто і як буде виконувати покладенні на неї функції? Як показала пожежа під Васильковим, окрім державної СЕС, це робити немає кому».

Журналістка цитує слова доктора медичних наук, завідувачки лабораторії гігієни атмосферного повітря та оцінок ризику Інституту гігієни та медичної екології ім. О. Марзєєва НАМН України Олени Турос: «У Європі на випадок надзвичайних ситуацій все розписано до дрібниць: хто, що, коли, де і як і для чого має робити, хто за що відповідає. Поки у нас не буде такого ставлення до надзвичайних ситуацій, до подолання їхніх наслідків, пояснення безпеки людей і навколишнього середовища — все буде робитись безсистемно і хаотично. В Україні ж досі немає програми оцінки впливу різних природних факторів на наше здоров’я. Ми разом із державною СЕС звернулися по допомогу до ВООЗ. Ми просимо прислати експертів, які нададуть відповідну програму, щоб використовувати її для забезпечення безпеки населення від наслідків техногенних катастроф. Світовий досвід допоможе прорахувати ризики для населення, що виникають при аваріях та катастрофах. На жаль, Україна поки не має доступу до цієї інформації, оскільки не входить до європейського співтовариства».

Інститут екології людини також звертається до державних структур, насамперед до РНБО, уряду, Президента з проханням провести не лише серйозний аналіз ситуації в зоні екологічного лиха, а й зробити відповідні висновки, аби максимально гарантувати екологічний захист населенню.

Важливість таких заходів підкреслює і той факт, що за кілька днів після пожежі під Васильковом спалахнув вогонь у зоні відчуження в Чорнобилі. До того ж регулярно горять торф’яники на Київщині. І хтозна, скільки таких випадків буде ще.

№№ п/п
 
Зразки 
 
Питома провідність в ukSm
 
Концентрація сумарно розчинних домішок у воді (в мг/л)
 
1.
 
Контрольна вода (дистилят)
 
0.25
 
180
 
2.
 
Питна вода 
із мережі
 
0.54
 
380
 
3.
 
Вода після 
вишень,
які помили
 
0.66
 
400
 

 
М. КУРИК, директор Інституту екології людини, доктор фізико-математичних наук, професор
О. ДИКАНЬ, інженер, журналіст
  • Тепло із сажею

    На тривалі застереження екологів щодо небезпеки, яку несе мешканцям міста Ладижин та доброму десятку довколишніх населених пунктів стара система очистки й зношені фільтри Ладижинської ТЕС, і досі ніхто не зважав би, якби цього року ладижинців кілька разiв не засипало сажею. Окрім місцевого спиртового заводу, під підозру потрапила й теплоелектростанція... >>

  • Комфорт серед лісу

    Боярська лісова дослідна станція — єдине на сьогодні навчальне підприємство на пострадянських теренах, яке має FSC-сертифікат лісоуправління та внутрішнього ланцюга поставок, що засвідчує її статус. Нещодавно на базі її Дзвінківського навчально-науково-виробничого центру відкрито сучасну базу практичного навчання. >>

  • Друге життя «енерджайзера»

    Чи задумувалися ви, скільки щодня батарейок викидають українці до сміттєвих контейнерів? Тисячі! Хоча на кожній з них є попереджувальний знак, що викидати відпрацьовані елементи живлення заборонено. Але оскільки мережа збору використаних батарейок у нас просто відсутня, ті однак опиняються на звалищах, завдаючи величезної шкоди довкіллю. >>

  • Життя за законами природи

    Коли торік у вересні на лісовій околиці села Уторопи Косівського району ведмедиця напала на 55–річного місцевого жителя, зламавши йому щелепу, вибивши око й відкусивши носа, дехто із запальних горян вибухнув гнівом на адресу Національного природного парку «Гуцульщина». >>

  • Трилер про золоту рибку

    Цього жовтня надії мешканців Донбасу поласувати свіжою рибкою під час чергової путини на «домашньому» Азовському морі катастрофічно не виправдовуються. Рибні ряди базарів зустрічають порожнiми прилавками. Якщо й трапиться випадковий продавець, то запропонує хіба що дрібного — кістки та голова — бичка або молодь пеленгаса, яку не на пательню хочеться класти, а ридати над її довчасно загубленою долею. >>

  • Чим дихає Україна?

    Щороку в третю п’ятницю травня Центральна геофізична обсерваторія відзначає своє традиційне свято — День обсерваторії. Сьогодні особлива увага тут буде прикута до відділу спостережень за станом хімічного забруднення та відділу інформації про стан хімічного забруднення природного середовища, адже вони відзначають 40–річчя з дня створення. Саме фахівці цих двох відділів відстежують та аналізують стан нашого повітря, води, ґрунтів, опадів. Моніторити ситуацію допомагають 41 лабораторія та майже 600 спостережних постів, пунктів і станцій. Щоб дізнатися, чим ми сьогодні дихаємо, в яких річках краще не купатися та що маємо у своїх славетних чорноземах, які нас годують, «УМ» вирушила на проспект Науки, 39, корпус 2, де розташована Центральна геофізична обсерваторія. >>