Старість не радість. Але є варіанти

В українському прокаті стартує дебютна повнометражна стрічка «Біля річки» молодого одеського режисера Єви Нейман, що вже стала призером низки престижних міжнародних кінофорумів, зокрема Московського і Севастопольського кінофестивалів. Про це нагадали журналістам і першим одеським глядачам «позажанрової» картини, як її вже оцінили деякі кінокритики, безпосередні творці фільму — режисер Єва Нейман, актори Марина Поліцеймако і Юрій Невгомонний, керівник оновленої кіностудії Олександр Ткаченко і дистриб’ютор­представник кінокомпанії «Артхаус Трафік» в Одесі Олег Мельничук.

Ділячись враженнями про роботу над картиною з глядачами прем’єрного показу фільму в одеському кінотеатрі «Маски», нещодавня випускниця Берлінської академії кіно і телебачення пані Нейман не стала приховувати, що перш за все вважає запорукою успіху при створенні фільму добір акторського ансамблю, який вдалося залучити до зйомок. У результаті «те, що я побачила під час зйомок, набагато перевершило мої очікування», — сказала пані Нейман на передпрем’єрній пресконференції. «Я зробила кіно, що не є комерційним, але все­таки матиме свого глядача, — переконана молодий режисер, — і якими б утішними не були відгуки і порівняння, я не ставлюся до них серйозно». І додала, що й надалі планує знімати свої фільми в Україні, більше того — вже тепер готується до роботи над новим фільмом, проте навідріз відмовилася розкрити його ідею або зміст: «Я марновірна, боюся говорити про те, що поки тільки планую».

Актриса московського театру на Таганці Марина Поліцеймако, яка зіграла у фільмі роль матері й удостоєна призу «За кращу жіночу роль» на Севастопольському міжнародному кінофестивалі2007, зазначила, що її захопила своєю актуальністю ідея картини. В основі сюжетної канви, почерпнутої режисером в автора оповідання «Старенькі» Фрідріха Горенштейна, опис одного довгого дня в житті двох жінок похилого віку — матері й дочки. Інтрига починає розвиватися з моменту, коли в будинок біля річки до двох старих жінок одного разу заходить місцевий чиновник і обіцяє грошову компенсацію за майно, яке у них конфіскували за часів репресій. Обидві жінки вже насилу розуміють, що навколо них відбувається. У них маразм, вони постійно лаються, але дуже люблять одна одну, хоч і не миряться відразу. Адже дев’яносторічна мати живе вже десь на межі між повсякденною реальністю і своїм минулим. Проте відвідини чиновника примушують знову пригадати, що вона ще жива, і попрямувати зі своєю уже немолодою дочкою до річки, по якій вона так любила плавати в молодості.

«Працювати з режисером Євою Нейман виявилося легко й приємно, — ділилася своїми враженнями від роботи над стрічкою Марина Поліцеймако. — Хоча, думаю, їй було неймовірно важко створювати свій перший повнометражний фільм. Однак Єва жодного разу не зірвалася, не дозволила собі накричати на когонебудь з учасників творення картини. Незважаючи на те, що Єва відпрацьовувала день на знімальному майданчику, часто працювала і вночі, практично не висипаючись, однак вранці вона бадьоро виходила на знімальний майданчик». У творчому плані я практично не відчувала ані найменшого режисерського тиску, — додала актриса, — я грала так, як мріялося, пропонувала Єві і власні ідеї, які вислуховувалися і обговорювалися. І ще я щаслива, — підсумувала актриса, — що «фільм «Біля річки» створений саме в Одесі — місті, яке славиться талантами, і яке я і всі мої рідні шалено любимо».

У свою чергу Олександр Ткаченко, голова правління ЗАТ «Одеська кіностудія», на якій створено фільм, зазначив, що кінострічка «Біля річки» виявилася в багатьох аспектах дебютною. Це не тільки перша повнометражна робота молодого українського режисера Єви Нейман, але й перший фільм, в якому кіностудія виступала як продюсер, а також перша українська картина, що вже має багату фестивальну історію. «Думаю, що вона ще не закінчена, — сказав пан Ткаченко, — оскільки існує домовленість на участь фільму в декількох наступних кінофестивалях, що відбудуться в Баку, Батумі, Анапі, Лондоні, Італії». Фільм «Біля річки», нагадав він, «на 60 відсотків фінансувався Мінкультури, на 40 — «Містомбанком», а загальний бюджет картини склав приблизно 800 тис. дол.

А ТИМ ЧАСОМ...

Київська прем’єра картини «Біля річки» відбулася в кінотеатрі «Жовтень», відомому своєю глибокою симпатією до інтелектуального кіно. (Симпатією досить виправданою: так, картина Кіри Муратової «Настроювач» у цьому кінотеатрі демонструється вже восьмий місяць, як зауважила директор «Жовтня» Людмила Горделадзе, є сенс говорити про рекорд). З київськими глядачами разом з Євою Нейман та Олександром Ткаченком спілкувалася виконавиця ролі доньки Ніна Русланова. І саме їй вдалося додати презентації доброзичливогумористичних ноток, оскільки власне Єва Нейман на пресконференції трималася чомусь аж занадто насторожено. Вона нетерпляче пояснила, що ніколи не була асистентом у Кіри Муратової, а була лише стажером на знімальному майданчику у легендарної режисерки. «Мене з Муратовою почали порівнювати ще до виходу фільму, — зауважила Єва. — Мабуть, когось із нас двох ідеалізують». Після такої категоричності журналісти поцікавилися, чи кричала пані Нейман на знімальному майданчику, чи плакала ... «Вона на знімальному майданчику кричала, а я через це плакала», — «заклала» свою режисерку Ніна Русланова. «Я намагалася керувати процесом, іноді мені це вдавалося», — відпарирувала Єва Нейман. Русланова ж того вечора, незважаючи на двох дебютантів — режисера Нейман та продюсера Ткаченка — партію першої скрипки вирішила взяти на себе. Вона постійно жартувала, говорила з донькою по мобільному, розповіла, що має вдома «Кобзар» і читає вірші — «намагаюся запам’ятати, але дуже важко» — і неодноразово повідомляла, що вона є геніальною актрисою. У цьому й так ніхто не сумнівався, а після перегляду фільму «Біля річки» геніальність Русланової глядачі піднесли в другий ступінь. Як розповіла Ніна Іванівна, вона виховувалася в дитячих будинках, не знала своїх батьків і ніколи нікому не говорила слова «мама». У фільмі «Біля річки» її «мама» також була свого роду дебютом...