Найбільшою небезпекою «Коду да Вінчі» є претензія на історичність
Християнство досі зберігає чимало таємниць та псевдотаємниць, котрі можуть спокусити віруючого, адже пропонують популістські рецепти пізнання та віри, інколи підважуючи доктрину християнства. Останнім часом поширення набула «хроніка марнославства» авторства Дена Брауна — «Код да Вінчі» — та був віднайдений апокрифічний текст Євангелія від Юди, в якому зовсім по-інакшому розставлено наголоси Юдиної зради, але який безпосередньо не належить авторству трагічного апостола. Цей текст був уперше опублікований 6 квітня 2006 р. Національним географічним товариством США на базі перекладу з коптської мови. Ця пам'ятка, написана у часи раннього християнства, зі зрозумілих причин не потрапила до біблійного канону. Згідно з апокрифом, Юда «стане тринадцятим і буде проклятий іншими родами, принісши в жертву» Вчителя. Юда робить це ніби на шляху метафізичного прозріння, керований божественною рукою. І якщо твір Брауна є звичайнісінькою «мильною оперою» на біблійну тематику, то з апокрифом, що не ввійшов до канону Святого Письма, справа виглядає інакше, до того ж в історії людства не було постаті трагічнішої за Юду. Недивними є спроби переосмислення Юдиної зради, але істина, як відомо, не терпить двозначності. На цю тему ми вирішили поговорити з сучасним католицьким теологом отцем Тарасом БАРЩЕВСЬКИМ, кандидатом біблійних наук, докторантом богослов'я Папського Салезіянського університету у Римі. Отець Тарас є священиком Української греко-католицької церкви і викладає в Українському католицькому університеті. >>